Анна Музичук: Саудівська Аравія не пасує для ЧС

DW: Анно, рішення відмовитись від участі в турнірі було ситуативним, чи все-таки, принциповим?

Анна Музичук: Прийняти його було дуже важко, бо в цьому випадку я втрачаю не тільки всі титули. В Ер-Ріяді вони створили ще й рекордний призовий фонд, значно вищий, ніж в попередніх чемпіонатах. Але, попри це, все-таки, вирішила, що зараз важливіше відстояти свої принципи. Коли дізналась, що чемпіонат проводитиметься у Саудівській Аравії, де діють закони шаріату, зрозуміла, що це буде непростим випробуванням. Там жінки в громадських місцях повинні вдягати абаю, хіджаб, а також постійно перебувати у супроводі чоловіка. Я вважаю, що країни для чемпіонатів світу мають підбиратись ретельніше. 

Саудівська Аравія - це не та країна. Там взагалі вперше проводять змагання такого рівня. І ще навіть якихось три роки тому там навіть засуджували шахи, вважаючи, що це - азартна гра. Тобто є усі підстави, щоб в таких країнах заходи не проводити. Організатори змагань такого рівня мають з повагою ставитись до інших країн, їхніх традицій, релігій. І як одна із топових гравців, я вважала, що зараз важливо пояснити, що все-таки тут є проблема. Країна, яка організовує турнір, має толерантно ставитись до культури усіх учасників.

Але роком раніше, в Ірані, будучи на Чемпіонаті світу з класичних шахів, ви вдягали хустину…

В мене не було вибору. Коли я їхала в Іран, не зовсім собі уявляла, як все буде. Я вже більше десяти років граю на міжнародних змаганнях, і в Ірані - це вперше, коли учасникам були нав’язані певні умови. Там я відчула, як це: носити хіджаб постійно. Мушу сказати, що це - дуже незручно, особливо грати в ньому партії. І коли нас вдруге поставили в такі умови, я вирішила боротись. Мені здавалось, що коли про це заявляє діюча чемпіонка світу, заява не може бути проігнорована.

З боку Міжнародної шахової федерації на вашу заяву була якась реакція?

Ні, до мене ніхто не звертався, нічого не пояснював. 

Ви вірите, що заявами у соцмережах можете змінити ставлення до жінок у цих країнах?

Я розумію, що мій пост (у соцмережі Facebook - Ред.) багато чого не змінить. Я поважаю їх релігію, культуру, кожна людина має право на своє віросповідання, свою позицію. Мій протест не був політичним, не був проти релігії. Не був активістським, чи феміністським. Моєю ідеєю було привернути увагу до того, що з проведенням шахового турніру є проблеми. Тим більше, не просто турніру, а чемпіонату світу. Я хотіла змінити тільки те, що стосується шахів і ставлення до жінок в цій країні з погляду шахової позиції. Я не планую участі в жодних феміністичних рухах, я - все-таки шахістка і хочу далі цим займатись.

Але ваш пост підтримала величезна кількість читачів. Ви стали рекордсменом в українському Facebook. Ви такої реакції чекали?

Те, що мій пост став найпопулярнішим за всю історію українського сегменту мережі - такої реакції я і близько не чекала. Додатково було дуже багато листів, повідомлень, дзвінків. Я дуже вдячна всім, хто мене підтримав. 

Для мене важливо було, що стільки людей згодні з думкою, що чемпіонати світу не повинні проводитись в країнах, де жінки відчувають себе неповноцінними. І що це є проблема, а не якийсь мій каприз. Тому що, коли ти пишеш такі речі, ти не знаєш, якою буде реакція… Можливо, тебе не підтримають і твоя думка залишиться лише твоєю… Але знову ж таки, переконана, що топові, найкращі гравці повинні зайняти чітку позицію.  

А багато колег-спортсменів вас підтримали?

Насправді приблизно 40 відсотків учасників чоловічої половини не приїхали в Саудівську Аравію. Такі відомі шахісти, як Накамура, Каруана, Гірі, Реджабов, Навара. З Росії - Крамник не приїхав. Також ізраїльська делегація не приїхала, бо їм відмовили у візі. Не поїхала і головна шахістка світу Хо Іфань з Китаю. Але якщо дивитись на загальну ситуацію, то більшість все-таки поїхала. Я не засуджую за це своїх колег, бо призи були дуже великі, особливо для жінок. За один такий турнір можна було заробити стільки, скільки жінки-спортсменки заробляють за рік.

А чому жінки-шахістки заробляють менше за чоловіків? В шаховому світі вважають, що шахи - чоловічий вид спорту?

Ситуація така, що якщо порівнювати просто сильних гравців-чоловіків, то вони - сильніші, аніж найсильніші жінки. Але чому так є? Для шахіста важлива риса - витривалість. Відповідно, якщо ми займаємось шахами щодня, багато годин, то чоловіки тут є більш витривалими. Вони можуть краще сприймати інформацію і потім на пізніх годинах краще працюють. І це з дня в день. Тобто, вони просто - фізично сильніші. І незважаючи на те, що ми граємо головою, має значення, як ми себе почуваємо фізично. Тобто, виходить, що з самого початку в нас - гірші умови, стартові позиції, аніж в чоловіків. 

Ваше рішення не їхати на турнір в Саудівську Аравію підтримала ваша сестра Марія Музичук, також шахістка і екс-чемпіонка світу. Кілька разів вам доводилось з нею грати. Це добре, чи погано, коли конкурент - сестра? 

Якщо є змагання, то вибору немає. Бо це в боксі можеш вибирати партнера, а в шахах, так, як в тенісі. Якщо ви пройшли кваліфікацію і зустрілись, то мусите грати.  Тому часто вибору немає. З одного боку: грати з сестрою - не дуже приємна річ. Марічка - моя сестра і конкурувати з нею некомфортно. А з другого: мені дуже приємно, що вона теж була чемпіонкою світу і є однією з найсильніших шахісток світу. І разом з нею ми маємо змогу на всі турніри їздити разом. Це добре, що є така підтримка, що можемо рівнятись одна на одну. В доброму сенсі, конкурувати.

Чи важко вам з сестрою буде відвойовувати свої титули?

Ми просто пропустили ці змагання, але надалі у всіх інших змаганнях плануємо брати участь. У чемпіонатах світу є єдине обмеження за рейтингом: треба було мати певну кількість балів. Брати участь в додаткових турнірах - не треба. Рейтинги у нас з Марічкою і так високі, тому відвоювати титули буде не проблема.