Українське мовлення на Донбасі і в Криму
9 грудня 2016 р.
На початку грудня керівництво Донецької області в присутності президента Петра Порошенка урочисто запустило в експлуатацію нову телевізійну вежу на горі Карачун поблизу Слов`янська. Попередню станцію було зруйновано ще в липі 2014-го року під час боїв за місто між українськими силами антитерористичної операції та проросійськими бойовиками.
Довгий шлях відбудови
До початку збройного конфлікту 220-метрова вежа на горі Карачун була однією з трьох основних передавальних станцій Донецької області. Інші дві знаходились у Маріуполі та Донецьку, при чому остання - заввишки 360 метрів - забезпечувала покриття сигналом більшої частини Донеччини. Однак ще в квітні 2014 року вона була захоплена сепаратистами і відтоді за її допомогою транслюють російські канали, а також мовників самопроголошеної "ДНР".
Про відновлення теле- та радіомовлення на Донбасі, як про запоруку перемоги в інформаційній війні українські урядовці говорили від самого початку проведення антитерористичної операції, згадує колишня заступниця міністра інформаційної політики Тетяна Попова. Однак швидко вирішити справу не вдалося - перша тимчасова вежа на Карачуні з’явилась лише в квітні 2015 року, але її висоти та потужності передавачів не вистачало навіть на те, щоб повністю покрити сигналом сусідній Краматорськ.
Восени 2015 року міністерство інформаційної політики в Києві заявило, що нова передавальна станція на Карачуні заввишки 188 метрів запрацює вже навесні 2016 року. Однак процес відбудови значно затримався: вежу не вдалося завершити ні до річниці звільнення Краматорська від сепаратистів у липні, ні до Дня захисника у жовтні. Останні секції щогли та передавачі було змонтовано лише на початку листопада.
Одна з основних причин затримки будівництва - відсутність окремого державного фінансування, пояснює головний інженер передавального центру на Карачуні Сергій Ільєнко. За його словами, все робилося за рахунок поточних коштів Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення - державного підприємства, що забезпечує трансляцію більшої частини телевізійного сигналу в Україні. "Просто сказали знайти десь 10 мільйонів гривень. Шукали по всіх регіонах. Через обмеженість ресурсів ми тричі переносили конкурс на вибір генпідрядника. За ті гроші, які нам визначила держекспертиза, ніхто не хотів братися за цю роботу", - розповідає він.
Нові проекти для непідконтрольних районів
Анонсуючи запуск передавачів на Карачуні, заступник міністра в справах окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука у коментарі агентству "Укрінформ" запевняв, що сигнал з нової вежі сягатиме непідконтрольних уряду територій і добиватиме чи не до самого Донецька. Президент Петро Порошенко, на церемонії запуску передавача в експлуатацію висловив надію, що він "добиватиме" хоча б до Горлівки. Однак Тетяна Попова каже, що покриттям не вдасться забезпечити не тільки непідконтрольні українському уряду території, але навіть і лінію зіткнення.
Головний інженер передавального центру на Карачуні не приховує свого скепсису. "При висоті нової вежі в 188 метрів, радіус дії найпотужнішого передавача в 20 кВТ, що транслюватиме "Перший національний" теоретично сягатиме 64 кілометри. Але це по рівній місцевості. Враховуючи рельєф Донбасу - ще менше. Наприклад у Торецьку в 49 кілометрах від передавача на кімнатну антену сигнал вдалося піймати лише на четвертому поверсі", - розповів Сергій Ільєнко. За його розрахунками, після відкриття вежі щонайменше 20 відсотків підконтрольної Україні території Донеччини й надалі залишатимуться непокритими україномовними каналами.
Для трансляції сингалу на непідконтрольні території аж до самого Донецька урядовці планують побудувати ще один 180-метровий передавальний центр - у Покровську (колишній Красноармійськ). Аналогічну вежу мають побудувати і в Бахмутівці Луганської області.
"Усе разом - це близько 40 мільйонів гривень, - розповідає заступник міністра інформполітики Артем Біденко, - Ми просимо уряд передбачити цю суму: або в нашому бюджеті, або в бюджеті міністерства окупованих територій, або в бюджеті Концерну РРТ. Якщо не вдасться - доведеться шукати кошти в місцевих бюджетах".
Крим: головне можливість
2 грудня розпочато будівництво ще однієї передавальної станції біля селища Чонгар на Херсонщині - на адміністративному кордоні з окупованим Кримом. Проект, керований Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, суттєво відрізняється від аналогічних на Донбасі. Тут витрати з будівництва 150-метрової вежі взяв на себе приватний інвестор - луцька компанія "Телемережі України". Завершити роботи з монтажу директор компанії Петро Семерей обіцяє вже за три місяці.
На першому етапі вежа має забезпечити трансляцію чотирьох FM-станцій. Які саме - вирішить конкурс Нацради, але за словами члена регулятора Сергія Костинського у пріоритеті - кримсько-татарські мовники.
У подальшому з вежі на Чонгарі транслюватиметься й телебачення. Минулого тижня регулятор розпочав прорахунок частот для запуску цифрового мовлення. "Якщо все вийде, то для прийому сигналу достатньо буде мати сучасний телевізор чи цифровий тюнер і розвернути антену в бік України", - пояснює видавець галузевого журналу MediaSat Олександр Глущенко.
Однак російська влада погрожує глушити український сигнал у Криму. Та, на думку члена Нацради Сергія Костинського, для цього не вистачить ані телекомунікаційної інфраструктури, ані достатнього енергозабезпечення. "Це дефіцитний для Криму ресурс, тож навряд чи вдасться глушити сигнал системно", - пояснює він.
Проте радіус дії майбутньої вежі теж недостатній, аби покрити весь окупований півострів. За оцінками Олександра Глущенка сигнал FM-станцій сягатиме максимум північних околиць Сімферополя, а телебачення - хіба що меж Джанкойського та Нижньогірського району, тоді як мешканці найбільш заселених південних районів півострова зможуть дивитись та слухати лише російські канали. "Однак це питання в більшій мірі політичне - в українських громадян в Криму просто повинна бути можливість залишатись в українському інформпросторі", - говорить експерт.