Скандал навколо виставки

Виставка «Українське тіло», відкрита в Центрі візуальної культури Києво-Могилянської академії (НаУКМА) 7 лютого, не протрималась і тижня. Вже на четвертий день приміщення, в якому знаходилась експозиція, було закрите на ключ президентом університету Сергієм Квітом. На виставці були представлені роботи молодих українських художників – зокрема, Микити Кадана, Лади Наконечної, Миколи Рідного, Анатолія Бєлова та інших. Саме картини Бєлова стали однією з головних причин закриття виставки. Роботи зображують оголених чоловіків, що знімають себе на камеру, та супроводжуються написом «Моє порно – моє право».

За твердженням організаторів, виставка була спробою «поглянути на український соціум як на середовище існування тіла й осмислити тілесний досвід проживання у ньому». Втім, керівництво академії побачило в мистецьких творах «пропаганду порнографії». Тому зараз експозицію відкривають лише за попередньою домовленістю для представників преси та всіх зацікавлених.

Організатори: закривати виставку не мали права

Керівник Центру візуальної культури Василь Черепанін у закритті виставки звинувачує президента НаУКМА Сергія Квіта. «Офіційного ні наказу, ні розпорядження президента академії про те, що вона зачинена, немає. Це виключно його індивідуальне, волюнтаристське рішення, воно жодним чином не врегульоване офіційно. І ключ нікому не дається, окрім охорони, яка відкриває, а потім закриває виставку», - зазначає пан Черепанін.

За проект повинні відповідати лише його куратори, у той час як президент академії чи будь-яка інша особа не має на це права, вважає керівник центру. «Немає жодних підстав для керівника академії, щоб він прийшов і самовільно припинив діяльність якогось підрозділу. Це все одно, що він прийшов би і закрив бібліотеку чи якусь кафедру», - наголошує він. Василь Черепанін зауважує, що Центр візуальної культури виконував усі бюрократичні процедури під час організації експозиції. «Єдиний консенсус, який тут можливий – це щоб виставка продовжувала існувати, і щоб жодного тиску на нас взагалі не здійснювалось», - вважає він.

Концепцію художників не зрозуміли?

Критично оцінює закриття виставки і художник Микита Кадан, чиї настінні розписи були представлені в рамках «Українського тіла». Лауреат Головної премії PinchukArtCentre-2011 вже неодноразово відчував на собі прояви мистецької цензури. Його роботи знімали з експозиції вже шість разів. Жодної радості від скандальної слави виставки він не відчуває.

«На користь художникам це не йде, адже люди значною мірою позбавлені доступу до того реального простору, в якому знаходяться роботи. Тиражовані в інтернеті зображення не дають повного уявлення. До того ж, журналісти обирають лише ті роботи, які можна визначити як скандальні. А інші об’єкти, таким чином, відходять у тінь. Окрім того, скандал ще й перекриває суть цих робіт. Адже скандал можна охарактеризувати кількома словами, а кожна з робіт представляє собою концентрацію смислу. Кожна з речей, які були закриті, значно глибші та цікавіші, ніж оця чергова скандальна ситуація, хоча ця ситуація і більш затребувана ЗМІ», - зазначає художник.

«Оголене тіло – не порнографія»

Ні свої роботи, ні твори колег Микита Кадан порнографією не вважає. «Порнографія – це визначений ринок, у неї є прагматичні цілі. Просте зображення оголеного тіла чи частин тіла не є порнографією. Мої роботи представляють собою поєднання архітектурних елементів із анатомічними. Але ці роботи не можуть бути визначені як порнографія, і вони на неї навіть не схожі… А саме протиставлення «порнографія чи мистецтво» є досить беззмістовним, адже твір мистецтва може бути максимально схожим на порнографічний об’єкт, але не бути таким», - зазначає він.

На думку Микити Кадана, виставку закрили не через самі роботи, а через незрозумілість їх концепції для керівництва університету. «Те, що забороняють цензори, їм швидше незрозуміле. Воно не зрозуміле їм як ціле, але вони бачать якісь частини, за що можна зачепитись, і виходячи з цього приймають свої рішення… Тут іде полеміка не з нами, не з нашими творами, а лише з якимись їх частинами», - зауважує митець. У той же час, він не вважає вдалою ідеєю перенесення експозиції до іншої галереї. «Виставка є певним кураторським витвором, і вона створена саме в цьому просторі. І в цих залах роботи розміщено певним чином, відповідно до цього простору та цієї архітектури. Тому просте перенесення виставки може обіднити її», - підсумовує Кадан.

Адресний доступ до «лайна»

Головна проблема в тому, що така виставка - це не формат для університету, вважає президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт. «Я не беру участі в естетичних дискусіях, адже я не фахівець із сучасного мистецтва, але ця виставка не форматна, бо там лунають заклики до свободи порнографії», - розповів він у коментарі Deutsche Welle. Однак після критичного розголосу у пресі Квіт дещо «позадкував», пом’якшивши свою аргументацію на користь закриття виставки. Якщо після першого перегляду експозиції очільник «Могилянки», як стверджують куратори, називав її «лайном», тепер він каже, що хотів лише привернути до неї увагу. «Я привернув увагу преси спеціально, - стверджує Сергій Квіт.

За словами президента університету, прес-центр організовує покази для журналістів, а також зацікавлених груп осіб за попередньою домовленістю. Квіт називає такий доступ до виставки «адресним». «Університет не може закликати до свободи порнографії», - каже Сергій Квіт. До того ж університетський голова заявляє, що організація виставки не була оформлена належним чином.

Чи будуть висновки?

Після одноосібного рішення Сергія Квіта закрити виставку, яку протягом місяців готували митці і куратори, на яку виділив кошти Фонд Генріха Бьолля, залишається запитання: як у майбутньому можна уникнути такого. Що треба зробити, аби одна людина не могла прийти посеред виставки і закрити її на ключ? Висновків у «Могилянці» поки не робили. Президент академії каже, що він не планує організовувати в академії художню раду, а також відбирати окремі експонати для виставок. «Це і є цензура. Тому я проти цього. Але процедурні моменти – як в академії повинні організовуватись різні заходи, і що є форматом, а що неформатом, - це ті речі, які потрібно проговорювати», - підкреслює він. «Контент ми і надалі не будемо узгоджувати, сподіваюсь, до цього не дійде, але я сподіваюсь також, що наша громада буде адекватно розуміти, що для нас є форматом», - підсумовує Сергій Квіт. За його словами, невдовзі має бути проведена публічна дискусія за участі митців і критиків, на якій буде проаналізовано ситуацію навколо виставки.

Партнера виставки, фонд Генріха Бьолля, тимчасове закриття експозиції не лякає. Німецький фонд вже не один рік підтримує заходи Центру візуальної культури. «Я не думаю, що це означає повний відкат та неможливість подальшої співпраці. Навпаки, дуже важливо солідаризуватися та підтримувати Центр візуальної культури. Не думаю, що це закриття має всіх залякати та відмовитись від співпраці», - вважає співробітниця Фонду Бьолля в Україні Галина Ярманова.

Автор: Катерина Каплюк
Редактор: Євген Тейзе