Феєрверк made in Germany

„Я беру з конвеєра кілька перших-ліпших ракет, випробовую їх, і, якщо мене все задовольняє, даю згоду на випуск партії. І така процедура повторюється щогодини.”

Олаф Буг - менеджер з якості на фірмі Weco. Розташоване в німецькому містечку Ейторф підприємство виробляє щодня близько 20 тисяч одиниць піротехнічної продукції, яка колись вибухне міріадами різнокольорових вогнів. Вони утворюватимуть на нічному небі кулі, розсипатимуться фонтанами, закручуватимуться в спіралі, під радісні вигуки малих та дорослих. Олаф Буг, однак, магії феєрверків піддаватися не повинен:

„Звичайно, адже я дивлюся на них іншими очима. Мені наперед відомо, що має відбутися після запуску тієї чи тієї ракети. У Новорічну ніч – для людей це завжди сюрприз. Уважається, що чим гучніший вибух, що більше вогнів, то ліпше. Я як піротехнік оцінюю деталі: висоту польоту, інтенсивність спалаху, чистоту барв, правильність вогняного візерунку тощо.”

Але для того, аби салют осяяв усе навколо, має як слід спрацювати найважливіший елемент - чорний порошок, що складається на три чверті з нітрату калію, на 10 відсотків – з сірки, решта – деревне вугілля. „В останньому полягає головна таємниця доброї вибухівки,” – пояснює інженер фірми Weco Маркус Шварцер, тримаючи в руках невеличкий мішечок:

„Це гранули високоякісного чорного пороху, виготовленого на основі вугілля з липи. Воно цінне тим, що миттєво згоряє. Адже феєрверкові ракети прямують у небо так само, як і справжні, космічні, - завдяки силі реактивної тяги. І, як ми знаємо, що вищий тиск утворюється через процес згоряння, то більшу швидкість забезпечує реактивний двигун.”

Зберігають вибухівку в підземному бетонному бункері поодаль від будівлі фабрики. Щоранку керівник зміни спускається в сховище й бере стільки пороху, скільки його потрібно на сьогодні. Норми безпеки на Weco надзвичайно суворі: у виробничих приміщеннях повинно міститися якомога менше вибухонебезпечної суміші. Маркус Шварцер:

„Відділ, де відбувається впресовування пороху в гільзи, відгороджений великою сталебетонною стіною. Перед тим, як увімкнути вісімдесятитонний прес, співробітники все перевіряють і потім виходять із цеху, міцно зачинивши за собою важкі двері. Навіть коли раптом і станеться вибух, то люди в будь-якому випадкові не постраждають.”

Тестувальник піротехніки Олаф Буг працює переважно просто неба. За будь-якої погоди та, нерідко, в досить незручний час:

„Тонкощі ліпше видно в темряві. Тому доводиться або залишатися допізна, особливо влітку, або приходити вдосвіта. Восени, коли ми розробляли новий тип ракет, було багато роботи, й я починав стріляти вже о шостій. Добре хоч, що фабрика розташована в промисловій зоні, тому мешканцям міста моя діяльність майже не заважає.”

Майже. Бо коли в грудні випробовували установки для великих, організованих феєрверків, керівництву фірми вкотре довелося вмовляти мерію на певний час „затулити вуха”. Гучність вибухів наближалася до дозволеної межі в 120 децибелів. Але ейторфці, як завжди, поставилися з розумінням: зрештою, Новий рік без салюту – як Різдво без ялинки. До того ж, якщо вірити легенді, яскраві спалахи в нічному небі відганяють від осель злих духів, а кому вони потрібні в році, що настає?..

„..Ви підпалюєте шнур, і ракета злітає вгору. На висоті 50-80 метрів вогонь досягає начиння для спецефектів. Це не що інше, як, наприклад, зернятка ріпаку, покриті хімічними сумішами з солями металів. Вони й забарвлюють полум’я в різні кольори: солі барію – в зелений, стронцію - в червоний, натрію – в жовто-гарячий. Комбінаціям та порядкові чергування шарів не має меж. На піротехнічному ринкові постійно з’являються якісь новинки. Публіка воліє видовищ - дедалі яскравіших, дедалі барвистіших, дедалі витонченіших,” –

розповідає Олаф Буг. Минулого сезону хітом стала ракета під назвою „Синай”. Її, як кажуть фахівці, вогняний „букет” удосконалювали на Weco впродовж місяців. На жаль, далеко не всі покупці побачили його в цілій красі. „Тому що, як це, часто буває, - веде далі менеджер з якості, - люди знехтували інструкцію. Збоку до картонного корпусу ракети приклеєна дерев’яна палиця. Ми старанно вираховували її довжину – рівно 80 сантиметрів”:

„Найважливіша функція цієї палички – забезпечити потрібну траєкторію польоту. Якщо її підкоротити й вставити в пляшку з під шампанського, ракета не злетить на задану висоту, бажаного ефекту не буде, але це ще пів лиха. Скільки тисяч опіків, травм, особливо, пальців рук, скільки викликів пожежників трапляється за лічені новорічні години! Збитки сягають мільйонів. Бо алкоголь та піротехніка – це в буквальному сенсі слова вибухонебезпечна суміш. Замість того, як ми завжди радимо, щоб заздалегідь, до початку святкування, уважно прочитати інструкцію, люди за п’ять до дванадцятої хапають ракети й біжать на двір. Які там заходи з безпеки, коли незабаром битиме годинник! І хоч скільки ми попереджали б, що підпаливши бікфордів шнур, треба обов’язково одразу повернутися до нього спиною й відійти на кілька кроків, - так роблять одиниці.”

Особливо важливо дотримуватися цих правил, коли на піротехнічних виробах міститься позначка „зроблено в Китаї”. До продажу хоч і допускають лише сертифікований товар, але не треба забувати, що його перевіряють вибірково. Ліпшу якість гарантують західні фірми. Однак у Німеччині, крім фабрики в Ейторфі, існує всього ще одна, яка теж спеціалізується на виробленні феєрверків. Причина не тільки в засиллі дешевої конкуренції з Азії. Специфіка цього бізнесу в тому, що німецький закон дозволяє реалізовувати продукцію для „вогняних забав” у роздрібній торгівлі винятково впродовж останніх трьох днів грудня. Решту року підприємці радіють, якщо пощастить хоч з кількома замовленнями. „Погана погода, чи не дай Боже, дощ напередодні Новорічного свята може означати для нас банкрутство, – каже інженер Маркус Шварцер. – Або, наприклад, така ситуація, як 2004-го. 26 грудня світ дізнався про жахливе цунамі в Індійському океані. Зрозуміло, що чимало німців вирішило: ліпше надіслати гроші жертвам катастрофи, ніж висаджувати в повітря. Тоді всім було не до свят. Коли – й до цього теж зобов’язує закон - ми забрали з крамниць назад непроданий товар, бо там немає умов для його зберігання, фабричний склад знову виявився повний.” Однак керівництво фірми Weco не здалося. За сприятливих умов, німецькі громадяни з легкістю витрачають на Новорічний феєрверк понад сто мільйонів євро, й значна частина цієї суми могла б залишатися в країні:

„Три роки тому ми наважилися піти всупереч тенденції й не лише не скоротили, а, навпаки, розширили виробництво. Інвестували понад три мільйони євро в нове, сучасне обладнання. Зате тепер споживачі мають вибір: купити дешевшу китайську ракету, чи нашу, фірмову, з наклейкою made in Germany.”

За матеріалами німецьких ЗМІ