Франція: курс на реформи попри відставку уряду

Глава французького уряду Мануель Вальс у вівторок, 26 серпня, представив новий склад кабінету міністрів. Свої посади в уряді країни залишили міністр економіки Арно Монтебур, міністр освіти Бенуа Амон та міністр культури Орелі Філіппетті. Новим главою міністерства економіки призначений наближений до президента колишній банкір Емманюель Макрон.

Раніше президент країни Франсуа Олланд доручив Мануелеві Вальсу сформувати новий уряд. "Глава держави попросив його сформувати команду, яка відповідатиме цілям, визначеним ним самим для нашої держави", - йдеться в поширеному в понеділок повідомленні Єлисейського палацу.

У кабінеті міністрів, який пропрацював лише п’ять місяців, зростали внутрішні суперечки. Передусім міністр економіки Арно Монтебур, котрий належить до лівого табору правлячих соціалістів, багаторазово й гостро критикував направленість економічної політики Олланда та Вальса.

Непокірний Монтебур

Інтерв'ю міністра економіки газеті Le Monde, яке вийшло друком 24 серпня, очевидно, стало останньою краплею. "Європі загрожує рецесія", - заявив Монтебур газеті. У другому кварталі економіка Єврозони припинила зростання. "Зараз пріоритетом має бути припинення кризи, а не догматичне зменшення дефіциту. Воно призводить лише до програм економії і подальшого зростання безробіття", - зазначив політик. Нинішній рівень безробіття у Франції перевищує десять відсотків і є удвічі більшим, аніж, наприклад, у Німеччині.

Монтебур окрім того поклав на уряд Анґели Меркель співвідповідальність за тривалу кризу у Франції та інших країнах Єврозони. За його словами, "рівняння на ідеологічні принципи німецьких консерваторів" не відповідає французьким інтересам.

У правлячій у Франції партії соціалістів Монтебур належить до так званих "непокірних". Так називають численних критиків, які висловлюються проти подальших заходів економії та планів реформування, а також за державні інвестиційні програми.

"Сигнал для всієї партії"

На думку Клер Демесмей з Німецького товариства зовнішньої політики у Берліні, відставка французького уряду є "сигналом для всієї партії соціалістів та усього лівого спектра у Франції". "Окрім того, це має показати європейським партнерам, хто в уряді головний, і що Францію усе ще треба сприймати серйозно", - сказала експертка в інтерв’ю DW.

Лише минулого тижня президент Олланд підтвердив свою націленість на реформи. Слабкі показники нинішньої економічної ситуації, за його словами, не можуть бути причиною для відмови від курсу реформ. "Навпаки, ми маємо просуватись швидше і рухатись далі", - зазначив Олланд в інтерв’ю газеті Le Monde. Постійні дискусії щодо основоположних речей та "зигзагоподібний курс" лише зробили б політику "незрозумілою" і не дали б результатів, наголосив французький президент.

Однак звинувачення у "зигзагоподібному курсі" часто лунають і на адресу самого Олланда. У пакеті реформ, який президент охрестив "Пактом відповідальності", у першу чергу, йдеться про скорочення державних видатків та податкових полегшень для підтриємств, зазначає Клер Демесмей. "Однак справжні, болючі структурні реформи до цих пір не були реалізовані", - додає експертка.

До таких належить і реформа ринку праці. На відміну від Німеччини, у Франції соціальні збори вищі за розмірами, діє сильніший захист від звільнень та 35-годинний робочий тиждень, а безробітним виплачується більша допомога.

Франції потрібна "Agenda 2010"?

Дедалі частіше у країні лунають вимоги провести реформи, подібні до реалізованого у 2000-х роках у Німеччині канцлером-соціал-демократом Ґергардом Шредером пакету реформ, відомих під назвою "Agenda 2010". Однак чи вдасться реалізувати подібні реформи у Франції із її сильними профспілками, питання відкрите.

Президент Олланд, чия популярність у Франції нині сягнула рекордно низького рівня, опинився перед дилемою. З одного боку, він хоче продовжувати реформи, а з іншого, - стимулювати економічне зростання за допомогою державних програм. Цю дилему, на думку Клер Демесмей, йому навряд чи вдасться вирішити. "З одного боку, він мусить продемонструвати, що є незалежним і може діяти так, як вважає за потрібне. З іншого боку, він повинен дотримуватись правил ЄС, тут у нього вибору немає", - вважає експертка.

Згідно з так званим "Стабілізаційним пактом" Єврозони, уряди повинні утримувати дефіцит бюджету країн у межах трьох відсотків від виробничої потужності економіки. У минулому Франція та Італія неодноразово просили дати їм більше часу для дотримання цих правил.

Тим часом очільник Європейського центрального банку Маріо Драгі подав надію тим, хто хоче долати кризу не лише за допомогою заходів економії, а й більшою кількістю грошей. Драгі запевнив, що підтримуватиме низький рівень інфляції у зоні євро за допомогою усіх доступних йому засобів. У цьому, за його словами, доцільною було би посилення ролі фіскальної політики. Іншими словами: уряди знову зможуть витрачати більше грошей.