"Мустафа", або Як Путін намагається повернути час назад

Наприкінці лютого випониться чотири роки з початку Росією анексії Криму. З цієї нагоди німецька євродепутатка Ребекка Гармс (Rebecca Harms) організувала в Брюсселі показ документального фільму "Мустафа". Стрічка показує історію боротьби кримськотатарського народу за можливість жити в Криму через життєвий шлях одного з його лідерів - Мустафи Джемілєва. Починається вона з депортації кримських татар у травні 1944 року та завершується травнем 2014 року, коли російські силовики не пустили Джемілєва на територію півострова.

Одне з найдовших голодувань в історії

На перегляд фільму в кінотеатрі Vendome 31 січня зібралися близько 100 людей. До Брюсселя приїхали і заступники голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров та Ахтем Чийгоз, яких восени минулого року звільнили з російського ув'язнення. Крім Гармс, були присутні ще три євродепутати, а саме Пятрас Ауштрявічюс з Литви, Тунне Келам з Естонії та Анна Фотига з Польщі.

Фільм значною мірою побудовано на численних інтерв'ю, зокрема із Джемілєвим, низкою кримськотатарських активістів, з відомими радянськими дисидентами та правозахисниками, серед яких Людмила Алексеєва, Семен Глузман, Мирослав Маринович. Також у ньому використано багато документальних зйомок, особливо у період після 1989 року, коли кримські татари почали повертатися на півострів. А ось часи молодості Джемілєва проілюстровані художніми вставками, де Мустафу грає Максим Пасічник.

У стрічці наголошується мирний характер боротьби Джемілєва. Особливу увагу приділено його голодуванню під час ув'язнення у 1975-76 роках, яке тривало аж 303 дні. Тоді це стало найдовшим голодуванням на знак протесту. Завершив він голодування лише на прохання Андрія Сахарова. Тоді Мустафа рахував дні свого протесту. Нині йому також доводиться рахувати: "Сьогодні уже 1432-й день окупації".

Радянський дисидент Павло Литвинов у фільмі зауважив: "Він був такою гарячою людиною. Думав (зібрати. - Ред.) кримськотатарську армію - малося на увазі, звісно, мирну армію, - влаштувати як марш на Вашингтон Мартіна Лютера Кінга". За словами Литвинова, він та інші дисиденти думали: "Якщо допоможемо кримським татарам, ми допоможемо самим собі".

Таку саму думку намагався донести і Джемілєв у столиці ЄС, застерігши від намагань домовитися з Москвою за рахунок України чи Криму: "Я всюди казав і кажу, що підтримуючи Україну, протестуючи проти окупації Криму, ви підтримуєте самих себе".

Ситуація нині

Джемілєв заявив DW, що зараз ситуація з правами людини щодо кримських татар у Криму "все гірше й гірше, і якихось перспектив поліпшення немає". За його словами, якщо раніше через окупацію обурювалися переважно кримські татари, то зараз до них приєднуються навіть ті, хто свого часу вітав російські війська. "Реальність виявилася не такою, на котру вони очікували. Я думаю, репресії будуть продовжуватися, бо окупаційні та терористичні режими можуть триматися лише на страху", - вважає Джемілєв. Він додав, що РФ принесла у Крим не свободу, а свій режим, "причому набагато гірший, ніж у материковій частині Росії".

Продюсерка фільму та голова правління громадської організації "КримSOS" Таміла Ташева сказала, що, починаючи з 2014 року, у Криму переслідуються кілька груп осіб, у першу чергу кримські татари та ті, хто має проукраїнські позиції. "Інструменти, які РФ використовує для цієї боротьби та залякування людей, це кримінальні переслідування, переслідування за адміністративним законодавством, викрадення, смерті та катування людей", - зазначила Ташева. Першою жертвою, ще у березні 2014 року, став активіст Решат Аметов, закатований до смерті.

Ташева навела статистику, що з часу анексії з Криму виїхали близько 55 тисяч людей, половина з яких є кримськими татарами. "А на територію окупованого півострова за різними програмами стимулювання в'їхали близько 500 тисяч людей з території РФ", - сказала вона. У розмові з DW Ташева уточнила, що цю цифру її організація вивела з відкритих даних, зокрема статистики Росстату. Мова йде про військових, чиновників, бюджетників, яких російська влада стимулювала переїхати до Криму працювати.

Повернути час назад

У коментарі DW Гармс згадала, що у відповідь на погіршення ситуації в Криму сказала собі, що треба робити більше: "Перш ніж стане занадто пізно, і укоріниться російський, путінський наратив, що Крим є російським. Крим без нашої реакції перетвориться на великий військовий пункт". Тому вона і організувала, зокрема, цей показ. "Дуже важливо, щоб громадяни та політики у ЄС побачили на власні очі дійсність окупації Криму та правду про неї. Важливо, щоб вони завдяки цьому фільму усвідомили подвійну трагедію, що кримські татари були двічі вигнані", - наголосила Гармс. Ця стрічка укріпила її у думці, що Путін "справді намагається повернути час у зворотній бік". І тому, так само, як дисиденти в СРСР підтримували Мустафу, "ми також не повинні приймати порушення права, не повинні з ним миритися".

Її колега Ауштрявічюс назвав фільм "дуже похмурим нагадуванням про трагічні події, які відбулися на початку ХХІ століття, яке виглядало таким обнадійливим". Адже РФ, за його словами, робить кримських татар народом як у неволі, так і вигнаним з рідної землі. "Усіма засобами ті політики, які вірять у демократію, права людини та свободу, мають робити все можливе, щоб повернути цих людей назад на їхню рідну землю, а Крим - до складу України", - наголосив політик.

Після завершення показу глядачі тричі аплодували. Утретє - коли Джемілєв вийшов на сцену - усі аплодували стоячи. Прем'єра фільму відбулася наприкінці 2016 року на київському кінофестивалі "Молодість". Розголосу ж він набув рік потому, у грудні 2017 року, коли його мали показати у Москві на фестивалі "Артдокфест", однак зняли з показу незадовго до початку сеансу.