Пристрасті у Ватикані

Знову хтось із європейців? Чи вперше Папа Римський походитиме з якогось іншого континенту? Бразилець Шерер, Салазар Ґомес з Колумбії чи Тарксон з Гани? Імовірних кандидатів не бракує. У церковних колах, а також у середовищі оглядачів вибір наступника Бенедикта ХVI пов'язують з майбутнім курсом святого престолу.

Головне бажання – молодий і розумний

Побажань до майбутнього Папи не бракує. Так, наприклад, кельнський кардинал Йоахім Майснер велику увагу приділяє такій ознаці, як здоров'я. Майбутній понтифік також має бути розумним і освіченим, як і його попередник. Берлінський колега Майснера Райнер Марія Велькі теж має свою позицію щодо наступного Папи. На його думку, було б добре, якби новий керманич католицької церкви був у віці від 60 до 70 років. Він мусить також мати відкрите до людей серце та своїми словами досягати їхніх душ. 56-річний берлінський архієпископ вирізняється своїм юним віком у колегії кардиналів, що зібралася в Римі на вибори нового Папи.

Воелкі міг би, як він каже, також добре почуватися, якби понтифіком обрали латиноамерикаця чи африканця. Йому абсолютно байдуже, з якого континенту походитиме майбутній Папа. Майснер, Велькі та інші кардинали з єпископами роблять ставку на молодого главу католицької церкви. Для порівняння: у квітні 2005 року конклав обрав Йозефа Ратцінгера через три дні після його 78-річчя. Під час свого першого виступу на балконі собору святого Петра Бенедикт XVІ виглядав молодшим. Утім, через вісім років, пояснюючи, чому відмовляється від престолу, він вказав на свою слабкість з огляду на вік.

Італійці „протягнуть“ свого?

Крім віку є ще одне принципове питання: чи блок з 28 італійців у конклаві, можливо, у союзі з консервативними іспанцями і деякими французами, знову просуне італійця, приміром, одного з кардиналів курії чи „апаратного“ єпископа? Чи буде, як і 1978 року з поляком Войтилою чи 2005 з німцем Ратцінгером – знову, так би мовити, „зовнішній“ Папа? Це буде знову європеєць, чи вперше представник одної з так званих „юних“ церков в Африці, Азії, Латинській Америці? Адже також і в їхніх лавах є добре освічені люди, які володіють багатьма мовами. Такий вибір став би сенсацією!

У колі італійців поглядають на патріархів з Венеції, адже в 20 столітті три Папи походили саме з цього міста. Теперішній архієпископ ще не досягнув 60-річного віку, тому занадто юний, крім того, він не кардинал. Натомість 71-річний Анґело Скола, котрий тільки 2011 року переїхав з Венеції до Мілана, видається більш прохідним кандидатом. Погляди спрямовують також на Джанфранко Равасі, папського „міністра з питань культури“. Він довів свою вправність у діалозі з атеїстми, має хорошу освіту, саме його іноді порівнюють з молодим Ратцінгером чи Войтилою. Утім, попри великий італійський блок у конклаві, не обов'язково оберуть саме італійця. Єпископи країни розколоті на різні табори.

А може американець?

Якщо ж поглянути на ймовірних кандидатів з-поза меж Європи, то зовсім малоймовірним видається можливість обрання американця. У жодній іншій країні шлейф скандалу з педофілією в церкві не був таким довгим, як там. Досі триває робота з розслідування та роз'яснення. Крім того, церкві Північної Америки нині бракує сили. Утім, канадця Марка Уелле називають багатообіцяючим кандидатом. 68-річний священослужитель є префектом важливої ватиканської єпископської конгрегації, тобто це давно і добре знайома кардиналам особа. Він міг би одержати голоси насамперед з англомовних країн. Також йому гарантована підтримка з Латинської Америки.

Ще чотири представники з чотирьох країн у разі обрання створили б сенсацію. Бразилець Оділо Педро Шерер (63 роки), єпископ Сан Паоло, котрий упродовж років працював у Ватикані. Його батьківщина давно вважається однією з найважливіших „католицьких“ країн світу та має ауру "теології звільнення". 70-річний Рубен Салазар Ґомес з Колумбії упродовж останніх років здобув неабиякий авторитет. Кардинал курії Петер Кодво Аппіах Тарксон (64 роки) походить з Гани, користується авторитетом як президент папської ради за справедливість і мир. Він здійснює непрості місії, володіє багатьма мовами, а також має харизму, йому багато хто симпатизує. Тарксон – єдиний сильний кандидат з Африки.

Рішення Бенедикта XVI про відставку, на відміну від випадку смерті понтифіка, залишає більше часу для спекуляцій та неформального формування різних таборів у Ватикані. Наслідок – невпевненість усіх сторін і готовність до сюрпризів.