Марка проти євро

Свою єретичну думку Манфред Нойманн, колишній професор економіки Боннського університету, розвиває обережно. «Ми повинні нарешті зрозуміти, що просто туди не вписуємось», - каже він, маючи на увазі єврозону. На його думку, Німеччина вирізняється від інших 16 країн єврозони передусім своєю вкрай потужною промисловістю.

У той час як частка промисловості в економіці ФРН становить понад 20 відсотків, інші країни єврозони залишаються за цим показником далеко позаду: у Франції, наприклад, частка промисловості в економіці не перевищує 12 відсотків. Продуктивність німецької промисловості неухильно зростає, водночас Італія втрачає свою конкурентоздатність. «Якщо ми продовжуватимемо рухатися цим шляхом, наша валюта потребуватиме ревальвації, тоді як інші перебуватимуть під тиском девальвації», - розмірковує Нойманн.

Німеччина є надто ефективною

Думку Нойманна поділяють й американські економісти - Клайд Престовіц та Джон Праут. У коментарі, опублікованому на сайті CNN, вони зазначають: єврозона страждає не від свого боргового навантаження та економічної слабкості периферійних країн, а швидше від яскраво вираженої конкурентоздатності Німеччини. Обоє експертів вважають, що нинішні спроби порятунку зазнають невдачі через помилковий погляд на стан речей - у Європі й надалі вважають, що скрочення витрат допоможе слабшим країнам єврозони стати більш конкурентоздатними, тобто - більш "німецькими".

Ідея про те, що працьовитим німцям з їхнім солідним бюджетом не місце в єдиному валютному просторі, не є новою й була озвучена ще два десятиліття тому. Тоді Європейська валютна система, попередниця валютного союзу, опинилася у вкрай складному становищі, оскільки центральний банк у Франції був змушений виділити половину своїх валютних резервів на підтримку франка. Всі 11 країн, які входили до складу Європейської валютної системи, зобов'язалися дозволяти своїм національним грошам коливатися в дуже вузьких межах. Відтоді, як німецька марка стала рятівною валютою системи, інші валюти опинилися під тиском девальвації, й центробанки були змушені вдаватися до валютних інтервенцій.

На кризовій зустрічі європейських міністрів фінансів Франція запропонувала виключити Німеччину з Європейської валютної системи. "Це стало повною несподіванкою для керівників центробанків", - згадує Манфред Нойманн. Ситуацію врятував тодішній президент голландського центрального банку. Як пізніше й бельгійці, він сказав, що Нідерланди теж полишуть Європейську валютну систему, якщо в ній не буде німців. Стало зрозуміло, що загрожує повний розкол, каже боннський економіст. Але до цього не дійшло. Замість того, курсам валют дозволили коливатися в значно ширших межах. Фактично це було визнанням банкрутства Європейської валютної системи..

Пережити зміни доведеться й спільній європейській валюті, прогнозує ще один відомий німецький економіст Єнс Ергардт. В своєму коментарі для ділового видання Handelsblatt він пише: "Єдине розумне рішення - Німеччина повинна вийти з єврозони. Внаслідок цього відбудеться сильне знецінення євро, і це дасть кризовим південноєвропейським країнам шанс знову стати більш конкурентоспроможними".

Заміцна нова німецька марка - це можна подолати

Водночас це може означати, що нова стара німецька марка виявиться занадто міцною. "Якщо подивитись на сусідню з Німеччиною Швейцарію, стає зрозуміло, що може статись", - каже берлінський економіст Вольфґанґ Франц, старший економічний радник уряду в Берліні. Експорт і туристичний сектор країни опинилися під потужним тиском через міцність швейцарського франка. Центробанку в Берні нічого іншого не лишалося, як запровадити мінімальний обмінний курс для євро в 1,20 франка. Відтоді Центробанку доводиться регулярно скуповувати валюту, аби втримати франк від подальшої ревальвації. Подібна доля світить і Німеччині, якщо вона вийде з єврозони.

Однак американські економісти Клайд Престовіц та Джон Праут не бачать у цьому значної шкоди. Вони погоджуються, що такий крок потягне за собою тимчасове зростання безробіття та скорочення експорту. Але вони поспішають додати, що це було б меншим злом у фінансовому вимірі, аніж довготермінова акція з порятунку Греції.