Чи є біопластик справді альтернативою пластиковій упаковці?

Чим вищий добробут людей, тим більше вони виробляють відходів. За кількістю виробленого побутового сміття, згідно з численними дослідженнями, у світі лідирують промислово розвинені країни, причому обсяги відходів незмінно зростають. За статистикою, в Німеччині на душу населення виробляється щорічно 450 кілограмів твердих побутових відходів. І половину річних обсягів складає упаковка.

Німеччина - один з лідерів у Європі з виробництва пластикових відходів: понад 200 кілограмів на душу населення на рік. І хоча дедалі більше великих німецьких торгових мереж відмовляються від пластикових пакетів, популярнішою стає онлайн-торгівля, а це додаткові пакувальні матеріали. Картон і папір, як і скло, здебільшого піддаються сьогодні вторинній обробці і знову надходять у виробництво. А ось викинуті пластикові упаковки досі, як правило, спалюють. А це 37 кілограмів на рік на середньостатистичного німця. Екологи вже давно застерігають щодо катастрофічних наслідків забруднення планети. Однак огірки, моркву, зелень, багато фруктів, як і раніше, затягують в супермаркетах у поліетиленову плівку.

А кава, яку ми п'ємо на ходу? Стаканчик паперовий, але з 5-відсотковим вмістом пластмаси, а тому переробці не підлягає. Полімери не піддаються процесам біологічного руйнування і можуть десятки років перебувати у воді або грунті. Загроза не настільки явна, щоб людина негайно відмовилася від "кави з собою", але цілком реальна, щоб вже сьогодні шукати альтернативи.

Біопластик як органічна альтернатива звичайним полімерам

Великі надії покладають на полімерні матеріали, здатні "самоліквідуватися" природним шляхом. Так званий біопластик обіцяє бути хоча б частковим вирішенням проблеми пластикового сміття. На звалищах упаковки з біопластмаси розкладаються під впливом сонячного світла, вологи, температури, мікроорганізмів. Така деструктуризація не завдає шкоди ані природі, ані здоров'ю людини. Перевага біопластмаси в порівнянні з тією, що отримують з нафти і газу, полягає також у тому, що її можна отримувати з відновлювальних джерел біомаси - таких як рослинний жир або кукурудзяний крохмаль.

Німецька фірма Velibre, наприклад, продає кавові капсули для Nespresso, здатні до біорозкладання. "Наші капсули зроблені з сировини, здатної деградувати в грунті або компості", - йдеться на сайті бременської фірми.

На перший погляд, все чудово. Однак під час докладного прочитання з'ясовується, що біодеградація відбувається лише за певних умов. За кімнатної температури, наприклад, капсули повністю розкладаються лише через вісім місяців. "Це занадто довго", - вважає біолог Петра Вайсгаупт (Petra Weißhaupt) з Федерального відомства з питань екології. У Німеччині на компостування органічних відходів в промислових умовах відводиться, як правило, не більше 12 тижнів.

Фірма з Бремена - не єдина на ринку виробників органічних упаковок. Але наскільки відчутний позитивний ефект від біопластмаси?

Виробники біопластику заробляють на довірі споживачів

Еколог Томас Фішер (Thomas Fischer) з німецького фонду екології та захисту прав споживачів Deutsche Umwelthilfe вважає, що капсули, які можна відправляти на компост - це взагалі введення в оману. "Розфасовка кави по грамах, в принципі, не може бути екологічно чистою, - пояснює вчений-еколог з Берліна. - Навіть якщо кавові капсули, які можуть біорозкладатися, не завдають шкоди довкіллю, їхнє виробництво залишається ресурсоємним, шкідливим для клімату і непотрібним".

Також скептично оцінюють експерти і біопластик з відновлюваної сировини. "Біопластмаса стає виправданням лавиноподібного виробництва одноразових упаковок, пожирає шалені ресурси", - критикує Фішер. Водночас, біопластмаса, за його словами, з точки зору екології нічим не краща від пластмаси з нафти. Багато біопластику, за словами експерта, так і не доходить до компосту: його виймають зі сміття під час сортування і спалюють, як і звичайні пластикові упаковки.

Приставка "біо" вселяє довіру споживачу. Але не завжди для цього є підстави. Паперові пакети, наприклад, як наголошують деякі експерти, нічим не кращі за поліетиленові. "Для того, щоб пакет з паперу не розірвався, потрібні особливо міцні целюлозні волокна. А для їхнього виробництва потрібно багато води і енергії, певні хімічні речовини", - пояснює Томас Фішер. Для того, щоб пакет з паперу мав таку ж міцність, як пластиковий пакет, на його виробництво треба витратити вдвічі більше сировини.

Тому еколог з Берліна не бачить сенсу в заміні пластикових пакетів паперовими. Замість цього він рекомендує повністю відмовитися від одноразової тари. Її місце мають зайняти упаковки багаторазового використання. Кінцевою метою має бути скорочення обсягів сміття, а не заміна одного виду сміття на інший. Лише так, відзначає Томас Фішер, можна зберегти ресурси планети і знизити згубність антропогенного впливу на довкілля.