Чи є етично прийнятними отруйні експерименти над людьми?

У Німеччині жодні випробування на людях і тваринах не відбуваються без відповідної згоди комісії з етики. Так було і з експериментом, проведеним у 2013 році професором з трудової, соціальної медицини і медицини довкілля Томасом Краузом (Thomas Kraus) в університеті Ахена.

25 здорових людей, які добровільно брали участь у дослідженні, упродовж трьох годин піддавалися впливу діоксиду азоту (NO2), рівень якого був нижчим від норми, пояснив інформагенції dpa професор Крауз. А університетська клініка запевнила, що дослідження не мало жодного відношення до дизельного скандалу, що спалахнув пізніше. 

Так само клініка дістанціювалася і від "дослідів над мавпами", про які раніше повідомило видання New York Times, і заявила, що не має до дослідів у США жодного стосунку.

Йдеться виключно про негативний вплив викидів на робочому місці. Найбільше від забруднення діоксидом азоту страждають, приміром, водії вантажівок та автобусів, автомеханіки, зварювальники або люди, які живуть чи працюють на вулицях з посиленим рухом транспорту. 

У клініці пояснили, що дослідження проводилось у рамках законодавчого скорочення допустимої норми викидів діоксиду азоту. З 2010 року у Європі річна норма не може перевищувати 40 мікрограмів діоксиду азоту на кубічний метр повітря. На робочих місцях на відкритому повітрі ці показники не мають перевищувати 200 мікрограмів упродовж однієї години. Однак у закритих приміщеннях показник може бути значно вищим: до 950 мікрограмів на кубічний метр повітря.

Заснована концернами VW, Daimler і BMW Європейська дослідницька спілка захисту довкілля та здоров'я в транспортній галузі (EUGT) підтримала дослідження, пояснив Крауз. Він наголосив, що ця галузева асоціація не мала жодного впливу на дослідників. І жоден з піддослідних не мав негативних наслідків для здоров'я. 

Університетська комісія - орган самоконтролю?

До складу комісії з етики університетської клініки Ахена, що дозволила дослідження, входять окрім лікарів, юрист із суддівською кваліфікацією, аптекар, фахівець з питань етики, а також предствник пацієнтів. Більшість членів комісії - працівники університетської клініки. Таким чином, комісія є органом університетського самоконтролю.

Це звичайний склад університетської етичної комісії, пояснив DW професор Берт Гайнріхс (Bert Heinrichs) з Інституту економіки та етики (IWE) Боннського університету. З його слів, комісія є повністю незалежною - зокрема, від  тих, хто фінансує дослідження.

Не порівняти з тестами на ліки

Комісія з етики є особливо відданою клятві Гіппократа і свідомо дотримується принципу, що жодне лікування не повинно завдати шкоди пацієнтам. Особливо це стосується тестування медикаментів.

У випадку з експериментами щодо NO2 на людях не випробовували жодної медичної речовини, натомість - забруднене повітря. Це ускладнює ситуацію, оскільки порівнювати її з вивченням стерпності до медикаментів не можна, наголошує Гайнріхс.

"Лікар, звісно, залишається лікарем, тож зобов'язаний дбати про здоров'я пацієнта. Але в цьому конкретному випадку він виступає в ролі дослідника-науковця. Вкрай важливо, щоб він дав зрозуміти це піддослідним", - каже Гайнріхс. Й оскільки піддослідним пояснюється сутність експерименту, вони мають зрозуміти, що з того не матимуть жодної особистої вигоди.

Звісно, ахенська комісія з етики мала "серйозні підстави" дати "зелене світло" дослідницькому проекту, пояснює експерт. "Дивним" йому видається те, що екологічний токсин випробовувався на учасниках експерименту у мінімальній концентрації, за якої загроза була вкрай малоймовірною. Зазвичай таке відбувається під час тестування на людях медикаментів. "Тож виникає запитання: чи дійсно все це того вартувало", - підсумовує Гайнріхс.