Чим Європа відповість на виклик Путіна?

Великий зал берлінського фонду імені Генріха Белля рідко використовують повністю. Як правило, підвісною перегородкою відокремлюють третину або дві третини, щоб публіка не відчувала себе незатишно в просторому приміщенні з височенною стелею.

У понеділок, 2 березня, цей зал виявився забитим під зав'язку. Люди стояли в проході, уздовж стін і вікон. Вони прийшли послухати учасників міжнародної конференції "Україна, Росія і ЄС. Європа через рік після анексії Криму". До Берліна приїхали науковці, політологи та політичні діячі зі США, Франції, Німеччини, Польщі, Росії та України.

Підвищений інтерес до цього заходу пояснюється не тільки іменитим складом промовців, а й поступовим усвідомленням в Німеччині того факту, що на Донбасі мова не йде ні про внутрішньоукраїнський конфлікт, ні навіть про протистояння Москви і Києва. На кону - майбутнє всієї Європи, заявив у своєму виступі керівник фонду імені Белля Ральф Фюкс.

Виклик для Європи

Вбивство Бориса Нємцова внесло деякі корективи до порядку денного конференції. Його портрет з траурною стрічкою був встановлений поруч з трибуною, а Ральф Фюкс почав свій виступ з цієї трагічної події, назвавши смерть Нємцова "знаменною" для внутрішньополітичного розвитку Росії в останні роки.

Фюкс згоден з оцінкою письменника Льва Рубінштейна, який вважає, що в суспільній атмосфері, яка панує в Росії, такі вбивства не тільки можливі, але і неминучі. "Це політтехнологи з оточення Путіна, - заявив Фюкс, - створили атмосферу ненависті до всіх інакомислячих, до "західників", до людей, що протестують проти насильства над Україною і відстоюють демократичні ідеали". Він вважає, що Кремль нічого не боїться настільки, як іскри Майдану в Москві, а тому і веде виснажливу війну проти України, намагаючись довести, що "будь-який демократичний бунт неминуче виливається в насильство, хаос і крах".

Але мова йде і про більше, продовжив він, "про майбутнє європейського мирного порядку, про майбутнє самого європейського співтовариства". Фюкс вважає, що якщо Європа не витримає перевірку на дієздатність, то це "посилить відцентрові тенденції в Європейському Союзі".

Путін і пакт Молотова-Ріббентропа

Американський історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер, який написав чимало книг та досліджень з новітньої історії Східної Європи, вважає, що саме в цьому і полягає довгострокова мета російського президента. Розглядаючи останні події в більш широкому історичному контексті, він звернув увагу на висловлену в листопаді у виступі Путіна переоцінку, як висловився Снайдер, "реабілітацію" пакту Молотова-Ріббентропа. Снайдер вважає, що той пакт, союз з Гітлером був елементом більш глобальної стратегії Москви, націленої на підрив Європи, на "скеровування енергії Європи на саморуйнування".

Ось і зараз, зазначив професор, "реабілітація" того пакту проходить паралельно з налагодженням контактів Кремля з украй правими, реакційними силами в країнах Європи. Мета Путіна, переконаний Снайдер, - зруйнувати Європейський Союз і переглянути підсумки Другої світової війни. На думку вченого, у російського президента куди більші амбіції, ніж Крим чи інші частини України. А пропагандистська кампанія щодо України була всього лише тактикою для вироблення європейської стратегії, заявив Тімоті Снайдер.

Санкції та допомога Україні

У колишнього міністра закордонних справ Франції Бернара Кушнера не знайшлося переконливої ​​відповіді на питання, як і чим може відповісти Європа на такий виклик. Європейці не готові вести війну проти російської армії, зазначив він і нагадав про те, що протягом останніх п'яти десятиліть в Європі навіть дискусій про підвищення її обороноздатності, про збільшення військових витрат по-справжньому не велося.

Залишається варіант нарощування санкцій і допомоги Україні, з якої, за його словами, слід зробити позитивний приклад для росіян, свого роду "вітрину" демократії. На силовий же проект відповіді, пов'язаний з колосальним ризиком, зараз не готові ані США, ані НАТО, заявив Кушнер.

Московський аналітик американського інституту Брукінгса Лілія Шевцова з таким підходом не згодна. "Скільки ще "Путіна" має статися в Україні - можливо Маріуполь, Харків, Одеса або, чому б ні, захоплення Києва, - риторично запитує вона, - щоб Європа відреагувала сильніше, жорсткіше".

Конфронтація цивілізацій

До того ж, вважає Шевцова, мова вже тепер йде про "певний ступінь конфронтації, причому не геополітичної, а цивілізаційної", а Кремль вимагає від Заходу надати Росії право на свій розсуд інтерпретувати міжнародні правила гри.

Санкції, з її точки зору, особливого враження на Путіна не справляють, "наївні" європейські політики і, зокрема, канцлерка ФРН проводять - або проводили до недавніх пір - щодо Кремля небезпечну політику умиротворення, а підписані в Мінську домовленості стали, на її думку, капітуляцією і згодою на кремлівську модель майбутнього устрою України.

Лілія Шевцова переконана, що Захід не зможе запобігти порушенню українського кордону з російського боку, якщо не допоможе зміцнити Україну. Військова допомога і постачання зброї при цьому для неї не табу. Україні ж, запевнила Шевцова, доведеться змиритися з тим, що "деякі її території на якийсь час залишаться окупованими, і почати будувати нормальне життя на решті частини країни".