Засилля джерслужбовців

Джеміле Юссуф на нинішніх виборах до Бундестагу стала однією з "зірок" у німецьких ЗМІ. Вона - непересічний для Німеччини політик. І не лише тому, що у новому Бундестагу лише кілька десятків політиків з міграційним корінням. Але й тому, що мусульманка Юссуф стала депутатом Бундестагу від Християнсько-демократичного союзу. Новоспечена "екзотична" депутатка виділяється насамперед своїм юним віком – 35 років, а також тим, що вона - жінка. Навіть в епоху емансипації в Бундестагу продовжують домінувати чоловіки - їх майже вдвічі більше, ніж жінок. Більшості з них близько 50 років.

Пересічний депутат, згідно зі статистикою виборчої комісії, до обрання в парламент працював на "керівній адміністративній посаді". Більше половини з 631 новообраного депутата на попередньому місці роботи були держслужбовцями різних ланок, вчителями (вони у Німеччині здебільшого теж мають статус держслужбовців) або юристами. Якщо подивитись з цієї точки зору, то Джеміле Юссуф вже зовсім не видається такою оригінальною. Перед тим, як піти в депутати, жінка працювала референтом в одному з міністерств землі Північний Рейн – Вестфалія.

Переваги держслужби

Кількість державних службовців у Бундестагу з кожним скликанням лише зростає. Робітників, представників малого і середнього бізнесу, митців чи спортсменів у парламенті знайти важко. "Підприємець не може на чотири роки кинути свою справу. За цей час він втратить своїх постійних клієнтів", - каже Клаус Даудерштедт, голова Німецького союзу державних службовців. Державні службовці натомість не мають перейматися своїм кар’єрним майбутнім. Якщо Джеміле Юссуф за чотири роки захоче полишити депутатський мандат, повернення на попередню посаду в органах державної влади їй гарантоване законом. "Ми, зрештою, зворотній бік держави. Державні службовці виконують важливі для громадян обов’язки", - аргументує Даудерштедт. Засилля держслужбовців у парламенті він вважає цілком виправданим.

Непевні кар’єрні перспективи – не єдина причина, з якої так мало німецьких підприємців йдуть до Бундестагу. "Депутатство стало для представників вільних професій геть непривабливим", - зазначає політолог Вернер Патцельт. Адже порівняно з заробітками успішних бізнесменів депутатські заробітки або, як їх називають у Німеччині, "дієти" не є високими. Вони становлять близько восьми тисяч євро на місяць.

Не всі депутати однаково впливові

Питання, однак, не лише в зарплатні, але також у дуже поганих перспективах депутатської діяльності для тих, хто прийшов до Бундестагу не з партійного середовища, а "з вулиці". "У нашій демократичній системі необхідно йти у політику вже в дуже молоді роки", - пояснив Вернер Патцельт у розмові з DW. Адже кандидатів – не лише за партійними списками, а й в округах – висувають партії. Щоб тебе висунули у перспективному окрузі, треба бути "перевіреним партійним бійцем". Спершу треба проявити себе у молодіжному крилі партії, потім посада за посадою рухатися партійними сходами. Без впливових покровителів у партії пройти цю "кар’єрну драбину" вкрай важко, каже Патцельт.

А впливові покровителі шукають "молодих талантів" не де-небудь, а переважно у власному оточенні. Це, як правило, не робітники заводів або турки, які мають свій малий бізнес. Приміром, Джеміле Юссуф потрапила до Бундестагу лише після успішної кар’єри в ХДС, членом якої жінка турецького походження стала майже десять років тому, будучи студенткою факультету політології у Бонні. Її кар’єра для турків Німеччини є радше винятком, який лише підтверджує правило. "Чимало людей залишаються за бортом політичного життя", - констатує політолог Патцельт.

Геть партійний "фільтр"?

Аби парламент репрезентував суспільство в його розмаїтті, треба було би змінити виборчу систему, каже Вернер Патцельт. Він пропонує дати можливість балотуватися в округах всім без винятку, без партійного "фільтра". "У парламенті тоді були би люди, які в своєму житті побачили значно більше, ніж лише партійну кухню", - вважає політолог. Таким чином, вважає Патцельт, парламент став би більш "репрезентативним". Чи стала би від цього Німеччина більш демократичною – предмет вже зовсім іншої дискусії.