Чому ісландці не відмовляються від полювання на китів
30 серпня 2010 р.
Ресторан Trir Frakkar розташований у центрі ісландської столиці Рейк’явіка. У перекладі ця назва означає «Три французи». Ісландці люблять запрошувати сюди іноземців, бо тут у меню є дещо особливе – м'ясо китів. Гості в захваті.
«Кожного разу, коли я буваю в Ісландії, я намагаюся скуштувати місцевих страв,- каже Петер Ленгрен. Комп’ютерний фахівець із Данії завітав до ресторану Trir Frakkar зі своїм ісландським колегою Ґуденом Гаральдссоном.
«Китобійний промисел пов'язаний з традицією. Ми займаємося цим так довго, що просто не готові від цього відмовитися»,- каже Гаральдссон. Він переконаний, що так буде завжди.
«Розумне» полювання
Міжнародні протести проти полювання на китів не дуже турбують ісландців. Часто критика активістів-екологів буває некваліфікованою, вважає соціолог Гердур Ерлінгссон. Він каже, що китів справді убивають більше, ніж потім з’їдають їхнього м’яса. Але розмови про загрозу для популяції морських ссавців – неправда, вважає він.
«Ми не любимо, коли «Грінпіс» нам щось нав’язує. Вони кажуть, що китам загрожує небезпека. Я запитую – яка? Вони не знають, що у наших водах є 15 видів китів»,- каже Ерлінгссон.
66-річний Крістіан Лофтссон називає себе пристрасним китобоєм. Протести проти полювання на китів супроводжують його все життя, але він ними мало переймається. «Коли живеш в Ісландії, треба користуватися природними джерелами, - каже китобій-ветеран. – Ми ставимося до китів як до риби. Вони смачні, їх можна піймати, й ми цим займаємося. Інакше природа втратить рівновагу». Якщо підходити до справи з розумом, тобто так, як ісландці, на китів можна полювати вічно, вважає Лофтссон.
Туристам такий підхід подобається. У них, як у датчанина Петера Ленгрена, немає докорів сумління. «Якщо полювання на китів не загрожує їхній популяції, я не проти того, щоб скуштувати м'ясо кита. В Ісландії та Гренландії це роблять уже тисячі років»,- каже Ленгрен.
Автор: Альбрехт Брайтшу / Роман Гончаренко
Редактор: Захар Бутирський