Як у Німеччині будують житло для біженців

Житло - базова потреба для всіх, хто живе в Німеччині, і воно повинно бути доступним, вважає Петер Кахола Шмаль, директор Музею архітектури Німеччини, та куратори Олівер Ельзер і Анна Шоєрман. У Німеччині бракує сотні тисяч квартир. "Проблема не нова, - каже Шоєрман, - Але вона загострилась із прибуттям великої кількості біженців." У 2015-му році до Німеччини прибуло близько мільйона людей. Щоб задовольнити попит, треба зводити щонайменше 400 тисяч нових помешкань щороку до 2020-го, наголошують експерти, які спеціалізуються на житловій галузі. Але будується значно менше. Таким чином до 2018 року півмільйона людей можуть стати безхатченками.

Франкфурт-на-Майні, вулиця Хідерріхштрасса, розкішна, оздоблена орнаментамибудівля, споруджена ще в другій половині 19-го століття в епоху ґрюндерства. Тут мають свої офіси архітектурні фірми, а також Музей архітектури Німеччини. В одному з офісів, яким користується команда музею, - гора коробок. Полиці вщент заповнені папками з документами. Шмаль, Ельзер і Шоєрман сидять за робочим столом і переглядають пропозиції щодо вирішення житлової проблеми біженців та мігрантів. Пропозиції на прохання експертів Музею архітектури Німеччини надіслали архітектори, муніципальні органи та інціативні групи з надання допомоги біженцям.

Нові притулки для біженців ростуть у Німеччині як гриби. Муніципалітети поспішно облаштовують нашвидкуруч споруджені зали та тимчасові поселення з житлових контейнерів, перебудовують порожні заводські цехи або колишні казарми. "Будувати треба швидко і за невеликі гроші - ось мета, - говорить Шоєрман. - Відгукнулися багато архітекторів, вони розуміють проблему".

Водночас експерти з Музею архітектури Німеччинитакож усвідомлюють, що в багатьох випадках ці притулки для біженців розташовані на околицях міст, у промислових зонах, де немає крамниць, ледь ходить якийсь громадський транспорт і, очевидно, відсутні робочі місця. Гаяти час не можна, застерігає Шмаль. Оскільки зростання попиту на житло робить дорожчим і його будівництво.

Без конкретного відповідального

Аби побудувати один квадратний метр нового житла, нині доводится витратити щонайменше 1500 євро. Дешевше не можливо збудувати нічого, пояснює Шмаль. Водночас для багатьох муніципалітетів такі суми не підйомні. Тим не менш, якщо місто зобов'язали прийняти певну кількістьбіженців, згідно із законом, воно має їх швидко розмістити.

Щоб задовольнити попит, фірми часто пропонують будівництво під ключ. Споруджене житло потім орендують муніципалітети, не маючи жодних інших варіантів. "Проблема нав’язана згори, а вирішуватися має на нижньому рівні", - говорить Шмаль. Нинішня інвестиційна програма на "кілька мільярдів євро" - найбільша з часів після завершення Другої світової війни, додає він. Будівельні компанії з країн, які не дають прихисток біженцям, теж залучені до цього процесу. Наприклад, польські фірми.

"Хто контролює будівництво житла для біженців в країні? Ніхто!", - констатує Ельзер. "Увесь світ стежить за тим, що відбувається в Німеччині, - додає він, - оскільки більшості біженців ми дозволяємо залишитись, кожен хоче знати, як ми справляємося з цим".

Брак доступного житла впливає не лише на біженців. "Багато де сім'ї середнього класу також не можуть знайти квартиру, яку вони могли б собі дозволити," - говорить Шоєрман. У Німеччині наразі більше квартир, ніж будь-коли, але люди також використовують більше місця. Чисто статистистично кожен німець в середньому мешкає на 45 квадратних метрах - це понад вдвічі більше порівняно з повоєнним часом. То куди ж мають подітися біженці? "Існує брак соціального житла", - говорить Шмаль. Він побоюється, що конфлікт щодо розподілу житла серед бідніших верств населення й біженців напружить соціальний клімат.

Нова батьківщина для втікачів

Відкриті території, невеликі житлові блоки, не обов'язково ідеальне - але дешеве. Таким, на думку Шоєрман, має бути житло для біженців. Людям потрібне місце, де можна налагоджувати зв’язки, зустрічатися з людьми, які мають спільні мову, релігію та звички. Вона вказує на модель, яку запропонував німецький архітектор і планувальник міського будівництва Ернст Май. У Франкфурті-на-Майна в період з 1925 по 1930 роки він звів 15 тисяч будиночків для робітників. Помешкання були маленькими, але з ділянками для садівництва. Наявність можливості займатися чимось біля дому пришвидшила інтеграцію. Окрім того, коли люди мають можливість вплинути на формування свого середовища, вони почуваються як вдома.

Шмаль, Ельзер і Шоєрман не беруть за пріоритетну концепцію "інтеграції" - вони віддають перевагу терміну "домівка". Концепція їхньої виставки під назвою "Створюючи батьківщину. Німеччина, країна призначення" переконала Барбару Гендрікс, міністра будівництва Німеччини, відібрати цю команду як розробника німецького павільйону для Венеціанської архітектурної бієнале 2016.

"Спочатку люди зводять будинки, а потім будинки формують людей", - сказав якось німецький лікар і філософ Альберт Швайцер. Цією ідеєю й керується команда з Музею архітектури Німеччини. Вони опублікують перші результати своїх досліджень в лютому. Бієнале у Венеції починається в травні. А до того - ще є час для міркувань.