Шість запитань щодо загострення в північній Сирії

Чому Ердоган вимагає підтримки НАТО?

Як член НАТО Туреччина може вимагати застосування принципу колективної оборони, закріпленого у статті 5 Північноатлантичного договору. Анкара вже звернулася до НАТО по допомогу, посилаючись на статтю 4 цієї угоди, яка передбачає, що сторону консультують одна одну, "якщо, на думку однієї з них, є загроза порушення принципу недоторканності території, політичної незалежності чи безпека однієї з них". Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг відреагував і під час екстреної наради став на бік Туреччини. Він засудив напади Росії і Сирії на провінцію Ідліб і висунув до обох країн вимогу дотримуватися норм міжнародного права.

Де пролягає лінія конфлікту між Анкарою та Москвою?

Ескалація між Росією та Туреччиною на півночі Сирії триває вже кілька місяців. Москва підтримує сирійські урядові війська, які здійснюють масовані авіаудари по провінції Ідліб, щоб захопити останній оплот сирійських повстанців. Туреччина ж натомість ворогує з режимом президента Сирії Башара Асада і надає підтримку опозиційним повстанцям. Нещодавній авіаудар по турецьких війскових загострив конфлікт ще більше. У РФ порівнюють цю ситуацію з тою, що сталася восени 2015 року, коли турецькі винищувачі обстріляли російський бомбардувальник.

Як реагує Росія?

Москва покладає відповідальність за ескалацію на Анкару. Згідно з позицією російського міністерства оборони, загиблі під час авіанальоту турецькі військові не мали перебувати на тій території. Анкара, на переконання Москви, не дотрималась домовленостей, досягнутих у Сочі, і не забезпечила чітке розмежування між помірними опозиційними силами та "терористами" в Ідлібі. Видання "Росія в глобальній політиці" на своїй сторінці у Facebook зазначило, що турецький президент "максимально підняв ставки" і "при цьому заганяв Москву в кут, перевіряючи на міцність її надійність як союзника Дамаска".

Чи ймовірна подальша ескалація?

Незважаючи на конфлікт інтересів, Туреччина і Росія є дуже тісними партнерами на економічному рівні. Найважливіший проєкт - газогін "Турецький потік" - запущений у середині січня. Військове співробітництво також є потужним: наразившись на незгоду партнерів по НАТО, Туреччина у 2019 році вирішила забезпечувати свою безпеку російськими зенітно-ракетними комплексами С-400. Крім того, Туреччина залежна від масового туризму росіян. У 2015 році Москва заборонила певним категоріям своїх громадян виїзд, що вдарило по турецькій туристичній галузі.

Чи можливе дипломатичне вирішення конфлікту?

Залагодження ситуації шляхом переговорів малоперспективне. За словами експерта Івана Стародубцева з Російської ради з міжнародних справ, Москва не зацікавлена в чотиристоронньому саміті в Стамбулі, в якому мають взяти участь Реджеп Таїп Ердоган, Володимир Путін, Анґела Меркель та Еммануель Макрон. Російська влада робить ставку на насильство. З огляду на це Росія візьме участь у переговорах в "стамбульському квартеті", якщо "на полях боїв за Ідліб буде досягнуто значного успіху", сказав Стародубцев.

Чи очікується нова хвиля біженців? 

За даними ООН, з початку грудня з Ідлібу вимушені були тікати щонаймеше 900 тисяч людей. Ця масова хвиля біженців є головною причиною засудження Туреччиною воєнної операції сирійського уряду. Туреччина вже прийняла 3,6 мільйона біженців з Сирії. Якщо тиск зростатиме, потік біженців до Туреччини може ще збільшитися. Анкара побоюється, що серед біженців, які потребують прихистку, до Туреччини зайдуть і терористи-ісламісти. "Перш ніж ми відкриємо кордон, ми зважимо всі ризики, аби серед людей не опинились джихадисти", - заявило міністерство внутрішніх справ Туреччини.