Як IT-фахівці зі Львова працюють і живуть у Берліні

Одним із результатів багаторічного підйому німецької економіки стало рекордно низьке безробіття і рекордно високий рівень зайнятості. Зворотний бік - зростання браку робочих рук. "Дефіцит кваліфікованих кадрів - це головна проблема підприємств у Німеччині, і ця проблема ставатиме все гострішою на вітчизняному ринку праці", - стверджував у жовтні 2018 року міністр внутрішніх справ ФРН Горст Зеегофер (Horst Seehofer).

Вихід німецький уряд бачить у перетворенні Німеччини на класичну імміграційну країну. Цього року тут ухвалять ще один закон, який спрощує залучення місцевими фірмами працівників з інших держав. Для висококваліфікованих фахівців така можливість існує вже з 2012 року - за програмою Blue Card ("блакитна карта"). Кілька років тому нею скористалися Олександр і Софія Кондрашови зі Львова. Що спонукало їх переїхати на роботу до Берліна? Як живеться на новому місці?

"Службовий роман"

Познайомилися Олександр і Софія на роботі. Обоє були співробітниками львівської філії - однієї з чотирьох лише в Україні - великої американської фірми GlobalLogic, що надає по всьому світу послуги програмістів компаніям, які не мають власних IT-відділів.

Софія працювала у відділі кадрів рекрутером, "мисливцем за головами". "Моя робота полягала в тому, щоб знайти людей, які роботу не шукають, - розповіла вона кореспонденту DW. - Адже хороші програмісти потрібні всім, тому зараз по всьому світу йде справжня війна за таланти".

Олександр - один із таких талантів. На GlobalLogic він почав працювати з 2008 року - з того моменту, як каліфорнійці відкрили свою філію у Львові. Брав участь, серед іншого, в розробці програмного забезпечення для однієї ізраїльської фірми, що випускає медичне обладнання для косметичної хірургії.

Чому вирішили поїхати?

Ідея знайти роботу в іншій країні у Кондрашових з'явилася давно. І не тому, що грошей бракувало. Платили каліфорнійці добре. Але Олександру і Софії хотілося подивитися світ, спробувати пожити в іншій країні, а головне - попрацювати, як каже Олександр, у "продуктової" компанії.

"Продуктовою" він та знавці і називають фірми, які не займаються аутсорсингом, не дають замовлення іншим підприємствам для вирішення тих чи інших IT-завдань, а самі розробляють програмне забезпечення. В Україні, стверджує Олександр, таких "продуктових" фірм дуже мало. Проблема, за його словами, у відсутності надійної законодавчої бази, що захищає інтелектуальну власність.

"Програмне забезпечення прирівнюється в Україні до творів літературного мистецтва, - пояснив він кореспонденту DW. - Надійного захисту авторських прав програміста там поки немає, існує великий ризик, що вашу комп'ютерну програму відберуть, вкрадуть, і ви не зможете себе захистити". Саме тому багато талановитих українських розробників їдуть, за його словами, в інші країни і там створюють свої "продуктові" фірми.

Як вибір припав на Німеччину

Від ідеї пошукати нову роботу в США Кондрашови швидко відмовилися. Занадто далеко. Як же ж так, кажуть вони, всі колеги будуть їздити у відпустку кудись на острови в Карибському морі, а ми - неодмінно додому, аби побачити рідних. Стали шукати країну ближче. Допоміг знайти, як це часто буває, випадок.

Знайомий Олександра, який виїхав на роботу до Німеччини, розповів йому: берлінська фірма Here Technologies, що розробляє карти і програмне забезпечення для навігаційних систем, якраз потребує таких фахівцях, як він. Коротке листування електронною поштою, сніданок з представником фірми, який опинився у Львові, і вже в липні 2016 року Олександр приїхав на два дні до Берліна на співбесіди.

Шість співбесід за два дні

У перший день таких співбесід було п'ять і ще одна вже перед відльотом назад. Підбір персоналу на німецьких фірмах, за словами Олександра, це - окрема тема, ціла епопея.

З кандидатом на вакансію розмовляє його майбутній безпосередній керівник, керівник керівника, хтось із співробітників, які виконують на фірмі аналогічну роботу, інтерв'ю у відділі кадрів. При цьому, розповів Кондрашов, перевірка кваліфікації, професійних якостей - лише один елемент і, на його думку, навіть не найсуттєвіший.

Німецький роботодавець ретельно перевіряє майбутнього співробітника, як висловився Олександр, "на адекватність". Менеджерів фірми цікавить, як людина мислить, як швидко схоплює нове, яким є її культурне тло, наскільки толерантна вона до представників меншин або інших національностей, як оцінює себе сама, якою є її мова жестів, як могла в минулому впоратися зі стресовими ситуаціями. Коротше, людина повинна за всіма параметрами підходити команді. І беруть її на роботу лише в тому разі, якщо всі, хто проводив з нею співбесіди, кажуть "так".

Без паперової тяганини

А ось папери, документи, копії диплома і його переклад майбутнього німецького роботодавця не цікавлять. Все це потрібно тільки для німецької робочої візи, а згодом - уже в Німеччині, щоб отримати Blue Card, яка дає її власнику певні переваги в порівнянні з іншими трудовими мігрантами.

Жодних проблем з отриманням візи, а згодом і Blue Card, у Олександра не виникло. На спеціальному сайті є список всіх українських університетів і кафедр, дипломи яких визнаються в Німеччині один до одного. Є там і кафедра систем автоматизованого проектування Національного університету "Львівська політехніка", який він закінчував.

Рекрутер для Zalando

А от Софія, хоч і має дві вищі освіти - економічну та викладача англійської мови, але на Blue Card претендувати не може. До Берліна вона приїхала з Олександром на правах дружини. Але перша ж німецька фірма, в яку вона відправила своє резюме, влаштувавши чотирирічного сина в дитячий садок, з радістю взяла її на роботу. Тепер Софія "полює за головами" для Zalando - найбільшого в Німеччині онлайн-ритейлера верхнього одягу, взуття та аксесуарів.

Два роки тому вона стала першою українкою у відділі кадрів Zalando. Тепер їх п'ятеро, і понад сто програмістів на фірмі - теж з України. Багатьох з них, а також програмістів із Росії, знайшла саме Софія, яка добре знає ринок українських програмістів і чим їх привабити. "Таке завдання з самого початку переді мною і поставили, - розповіла вона кореспонденту DW. - Хочемо, мовляв, українських фахівців, вони добре і швидко вчаться, говорять англійською, підходять за характером і культурним тлом, з ними завжди можна знайти спільну мову".

А приваблює вона їх на роботу в Zalando не так грошима ( "Хороші програмісти отримують в Україні більше, ніж в Німеччині"), скільки новими можливостями, кар'єрними перспективами ("Досвід роботи в Zalando - відмінна рекомендація для переходу в Google"), а також складністю завдань, які їм доведеться вирішувати. Адже продаж одягу і взуття - тільки видима верхівка айсберга, під якою - непочатий край викликів і проектів для талановитих програмістів.

Квартира за 1400 євро на місяць

Відсутність знань німецької мови створювало Кондрашовим деякі незручності в побуті, але не на роботі. Робоча мова і мова спілкування у всіх великих німецьких IT-фірмах - англійська.

Софія, утім, уже цілком прийнятно розмовляє німецькою, може порозумітися в магазині, дитячому садку. Вивчає мову і Олександр. Курси йому оплачує Here Technologies. З облаштуванням в Берліні впоралися швидко. Першу квартиру винайняли, перебуваючи ще у Львові. Згодом з берлінського району Шенеберг переїхали в модний Кройцберг. Але там виявилося досить шумно для молодої сім'ї. В останніх числах 2018 року Кондрашови переїхали в порівняно тихий і спокійний Панков.

Чотири кімнати, загальна площа 111 квадратних метрів. "Поруч дитячий садок, школа, спортивний комплекс, все, що потрібно", - каже Софія. Орендна плата? 1400 євро на місяць, включаючи опалення та комунальні послуги, після деякої заминки відповів Олександр, зазначивши, що в Кройцбергу вони стільки платили за квартиру, вдвічі меншу.

Якщо молода сім'я (Олександру - 31 рік, Софії - 30) може дозволити собі винайняти квартиру за 1400 євро на місяць, значить заробляє вона, за берлінськими мірками, цілком пристойно. Скільки саме, запитувати в Німеччині не заведено. Але відомо, що Blue Card дають, якщо фірма готова платити іноземному фахівцеві не менше 52 тисяч євро на рік (до сплати податків), а на відповідних сайтах легко можна дізнатися, що програміст з кваліфікацією Олександра отримує на Here Technologies від 60 до 75 тисяч євро на рік.

На запитання ж, що в Німеччині й німцях їх приємно здивувало найбільше, Кондрашови відповіли, що на відміну від України тут не заведено хизуватися своїм багатством, виставляти його напоказ. "Дивлячись на людей у Берліні, неможливо відрізнити багатого від бідного, всі виглядають приблизно однаково, - каже Олександр. - Водій автобуса може дозволити собі те ж саме, що програміст, журналіст чи лікар. А в Україні багатих одразу видно, і вони навмисно намагаються виділитися. "Я, мовляв, тут такий багатий, я все можу собі дозволити".