Як далеко готові зайти німецькі журналісти задля «гарячої» історії

Схоже, що моральних обмежень у роботі для журналістів британського таблоїда «News of the World» уже давно не існувало. Вдаючись до послуг приватних детективів, вони зламували автовідповідачі на мобілках померлої дівчинки, загиблих солдатів, жертв терактів… Тобто, здобували інформацію у відверто злочинний спосіб.

Чи могло б таке трапитися в Німеччині?

За останні десятиліття у ФРН неодноразово траплялися медіа-скандали. Приміром, ілюстрований журнал «Stern» 1983 року наробив багато галасу довкола оприлюднення нібито щоденників Адольфа Гітлера. Понад 9 мільйонів тоді ще німецьких марок заробило видавництво на цій історії. Утім, згодом виявилося, що журналісти піймалися на фальшивку, вигадану репортером «Stern» Ґердом Гайдеманном та фальшувальником Конрадом Куяу. За мотивами цього скандалу пізніше навіть зняли фільм.

Полювання за тиражами та квотами відіграла також не останню роль у скандалі довкола драми із заручниками у Ґладбеку. 16 серпня 1988 року двійко гангстерів Дітер Деґовськи та Ганс-Юрґен Рьоснер напали на один із філіалів Deutsche Bank у Ґлабдеку. Втікаючи від поліції, вони впродовж двох днів утримували заручників. В автобусі було застрелено 15-річного хлопця, а під час поліцейської операції загинула ще одна 18-річна жінка. Пекло, яке там відбувалося, в прямому ефірі частково транслювалося по телебаченню. Журналісти за будь-яку ціну хотіли взяти інтерв'ю у злочинців. Нахабність, з якою вони цього домагалися, викликала в суспільстві дебати про журналістську відповідальність та межі у зборі інформації.

Самоконтроль функціонує

Утім, такого брутального випадку, як це тепер сталося у Великобританії, коли журналісти свідомо й грубо порушували закони, в Німеччині поки що не було. Речниця німецької Ради з питань преси Елла Вассінк вважає, що щось подібне у ФРН і не може трапитися: «Ми не маємо жодних підстав, аби говорити про те, що в Німеччині щось бодай трохи побідне могло б статися».

Німецька Рада з питань преси – це орган добровільного самоконтролю і головне місце, куди надходять усі скарги на роботу ЗМІ та журналістів. Рада складається з представників видавництв та журналістських профспілок, які стежать за дотриманням так званого кодексу журналістської етики. Порушників публічно засуджують, більше того – вони повинні оприлюднити цей осуд у власному ЗМІ. У кодексі, зокрема, сказано, що журналісти не мають права порушувати чинне законодавство і не можуть вдаватися до протизаконних методів збору інформації.

Останніми роками, каже Елла Вассінк, було небагато скарг на роботу журналістів з огляду на їхні методи діяльності. Те, що у Великобританії таке могло статися, за її припущенням, може бути пов'язане з іншими традиціями у відносинах читачів та ЗМІ, коли читачі, мовляв, більше «потакають» таким журналістським розслідуванням.

Владний фактор: Мердок

Таблоїд «News of the World», що опинився в центрі актуального скандалу, належав концернові медіа-магната Руперта Мердока. Його видання домінують на британському ринку преси. З огляду на це британські політики – немає значення, праві чи ліві – шукають певного зближення з могутнім магнатом. Саме недосяжний статус Мердока, на думку наукового директора Лейпцизького інституту практичних журналістських досліджень Міхаеля Галлера, давав редакції відчуття такої вседозволеності.

Натомість у Німеччині поки що не існує такого домінуючого медіа-концерну. «Ми маємо значно суворіше й обмежувальне картельне законодавство», - каже Галлер. Так, 2006 року відомому видавничому концерну Springer, під крилом якого видається найбільша німецька бульварна газета Bild, заборонили купівлю приватного телеканалу у групи ProSiebenSat1.

Захист від розголошення

Також захист персональної інформації про особу в Німеччині значно сильніший, ніж у Великобританії, додає Галлер. На підставі цих законів німецькі знаменитості за допомогою адвокатів часто примушують ЗМІ вибачатися за образу честі й гідності, отримуючи при цьому грошове відшкодування.

Разом з тим Галлер не береться повністю заперечувати, що німецькі журналісти не вдаються до не зовсім правових методів діяльності. Відщепенці є у кожній професії, каже публіцист і науковець.

Автори: Нільс Науманн / Христина Ніколайчук
Редактор: Володимир Медяний