Держава й церква

Близько 460 мільйонів євро отримали католицька та євангельська церкви Німеччини у 2012 році з державної скарбниці. Ця щорічна підтримка, так звана дотація, має історичне пояснення. На початку XIX століття церкви втратили велику частину свого майна унаслідок секуляризації. Наполеон відчужував церковну власність по всій Європі. І за це їм відтоді сплачується дотація, що багаторазово фіксувалося в угодах з Ватиканом. Розмір відшкоджування від землі до землі різниться. Ці суми прописані і у Конституції ФРН – пережиток веймарських часів.

Утім, ці норми давно слід було скасувати, вважає колишня фінансова експертка СДПН та колишня менеджер банку Інґрид Маттеус-Майєр. "Це порушення Конституції", - каже DW політик та наголошує, що вже на початку XIX століття було заплановано замінити цю компенсацію одноразовою виплатою. Маттеус-Майєр давно виступає за розмежування церкви та держави.

Політолог та публіцист Карстен Фрерк теж вважає, що дотація не відповідає Конституції. "Ще у Веймарській конституції містився заклик до законотворців припинити ці держвиплати", - нагадує він. Але, продовжує Фрерк, сталась велика інфляція із світовою економічною кризою, це питання відклали в довгу шухляду.

Церкви як підприємства

Однак 460 мільйонів – лише мала частина грошей, якими держава підтримує церкви. Дев'ять мільярдів на рік вони отримують лише з церковних податків, які платить кожен член релігійної громади і які збирає держава.

Якщо уважно поглянути на церковні фінанси, то, за оцінками Карстена Фрерка, можна побачити кілька основних джерел надходжень. Надходження з церковних податків та зборів, від соціальних установ та церковної власності. Є джерела доходів, про які ми навіть не здогадувалися, зауважує Фрерк.

Церква допомагає, але..

Обидві великі християнські церкви утримують чимало соціальних установ, лікарень, дитсадків та будинків для літніх людей. Однак сама церква фінансує лише маленьку частину витрат на їхню роботу, пояснює політолог Фрерк.

"Організаціям Caritas та Diakonie церква надає лише 2 відсотки коштів. І от є ця легенда про те, що церква робить так багато доброго. Вона-то це робить, але не фінансує", - каже Фрерк. Більшість справ, які приписують церкві, фінансує держава, додає він.

"Цілковита непрозорість"

Держава виділяє гроші навіть на зарплати єпископам, католицьким службовцям, а також оплачує будівельні та ремонтні роботи щодо церковної нерухомості. Наприклад, баварська рахункова палата встановила нещодавно, що земля Баварія субсидує 700 церков. Витрати становлять загалом 40 мільйонів євро. Ще 90 мільйонів ідуть на персонал баварських храмів. Подекуди із безліччю різних цифр плутаються навіть фахівці. А спеціальна законодавча норма дозволяє церквам не декларувати державі свою фінансову звітність.

"Тут панує цілковита непрозорість, - критикує Інґрид Маттеус-Майєр. – Лише дотація Північного Рейну-Вестфалії католицькій церкві дорівнює шести мільйонам євро. Але скільки отримує єпископ Кельнський Майснер, це державі невідомо". Масштаби церковного майна також ніким не пораховані, хоча "церква є одним із найбільших землевласників у Німеччині".

Великі партії ФРН досі не чіпали привілеїв церкви. За словами Маттеус-Майєр, це пояснюється тим, що християнські партії хотіли їх зберегти. Інші ж, каже політик, хоча й знають, що так не можна, але "бояться йти наперекір церкві". Цю структуру зламати дуже важко, упевнена соціал-демократка. Деякі єпископати, утім, вже стали відкритішими. Гамбург, Ессен, Мюнстер та Шпеєр надали інформацію про свої фінанси.