Важкі перемовини про "трофейне мистецтво"

У червні, під час проведення у Санкт-Петербурзі виставки "Бронзова доба. Європа без кордонів", присвяченій у тому числі "трофейному мистецтву", Україна повернула Німеччині 713 книг.

Йдеться про екземпляри, вивезені під час Другої світової війни із бібліотеки Музею цукру в Берліні. До речі, сама Росія відмовляється повертати ФРН об'єкти культурної спадщини, вивезені з її території під час Другої світової війни. Водночас, Київ та Берлін продовжують діалог у цьому питанні. Супроводжується він і доволі частими поверненнями культурних об'єктів, яке здійснюють обидві сторони.

Що повернула Німеччина?

Україна та Німеччина "конструктивно та довірливо співпрацюють, аби повернути культурні цінності", розповіли DW у міністерстві закордонних справ ФРН. Як підкреслила речниця міністерства, починаючи з 1993 року обидві країни передали одна одній низку об'єктів культурної спадщини, переміщені під час або внаслідок Другої світової війни.

"Німеччина, особливо у 1990-х роках, повернула численні об'єкти. Окрім того інші об'єкти, котрі походили з України, вже повернули союзники одразу після війни або Німецька демократична республіка за час її існування", - йдеться у відповіді німецького МЗС на запит DW. Зовнішньополітичне відомство ФРН також нагадує, що навесні 2011-го року очільник німецького МЗС Ґідо Вестервелле передав своїм українським колегам 210 писанок та керамічну таріль.

Також, за словами начальниці відділу контролю Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України Олени Юрченко-Микити, Німеччина повернула Україні археологічну колекцію XIV-XV століття, книги з бібліотеки київського митрополита Флавіана, скіфське дзеркало, фільми довоєнного виробництва українських студій та інші об'єкти.

Україна теж повертає об'єкти

До найважливіших повернень культурних цінностей з України до Німеччини, за словами речниці німецького МЗС, належать так званий "архів Баха" Берлінської співочої академії, а також рисунок "Veduta di Valmontone" Ґеорґа Лукаса, котрий повернувся до Дрездена.

Як розповіла DW Олена Юрченко-Микита, твір Лукаса належав приватній особі в Україні, котра запропонувала передати його посольству ФРН. Також, за даними українського міністерства культури, Київ повертав Берліну архівні документи, пов'язані з Йоганном Вольфґанґом фон Ґете, кілька альбомів гравюр та літографій, колекцію археологічних матеріалів з історії поселення давніх германців та інші цінності.

Переговорний процес щодо повернення того чи іншого об'єкту – справа тривала. Так, для повернення книжок із Музею цукру в Берліні сторонам знадобилося понад десять років, розповіла Олена Юрченко-Микита.

Невирішені питання

Чимало між Україною та Німеччиною і невирішених суперечок через "трофейне мистецтво". Наприклад, тривають переговори щодо картин із Ахенського музею Зюрмондта Людвіґа, котрі після Другої світової потрапили до Сімферопольського художнього музею. Обговорюється, зокрема, пропозиція обміну картинами між музеями, сказала Олена Юрченко-Микита. Також, за її словами, Німеччина хотіла би повернути колекції Бернгарда Функе та родини Сименс, котрі, як припускає німецька сторона, знаходяться в Україні. Юрченко-Микита підтвердила, що 11 картин з колекції Сименсів зберігаються в Національному музеї історії України.

"Відповідно до нашого законодавства, оскільки ми постраждала сторона, ми можемо повернути (об'єкти культурної спадщини. - Ред.), якщо у нас є можливість отримати рівноцінні колекції", - розповідає Юрченко-Микита. Вона додає, що були й винятки, коли повернення відбувалося як жест доброї волі. Проте українське суспільство такі кроки сприймає неоднозначно, зазначає чиновниця. "У нас тоді починаються складні політичні процеси", - наголошує вона.

Україна теж сподівається на повернення додаткових об'єктів та документів з Німеччини. Наприклад, документації щодо переміщення колекції гауляйтера Еріха Коха з Веймара на територію СРСР.

База даних втраченого мистецтва

Втрачені українські культурні цінності шукають, зокрема, через електронну базу даних Lost art , створену Координаційним центром у Магдебурзі. Ця установа вже понад 13 років прагне забезпечити прозорість документації про переміщення культурних цінностей, розповів DW її керівник Міхаель Франц.

За його словами, база даних порталу постійно збільшується. "Якщо говорити про втрати німецьких музеїв, то кілька років тому йшлося про 30 тисяч окремих об'єктів. Нині ж їх понад 77 тисяч", - вказує Франц. Шукають на Lost art і українські скарби - на порталі розміщено інформацію про розшук понад 10300 найменувань переміщених унаслідок війни цінностей з 14 українських закладів.

Якщо ж говорити про загальні обсяги втрат українських музеїв під час та унаслідок Другої світової війни, то вони ще більші, майже 284 тисячі одиниць, розповіла Юрченко-Микита. Окрім того, за даними міністерства, втрати архівного фонду України складають 46 мільйонів справ, книгозбірень - понад 51 мільйон книг.

Пошуки варто розпочинати з Росії

Втрачені під час війни культурні надбання українських музеїв доводиться шукати не лише в Німеччині, але і в усьому світі. Передусім у сусідній Росії, де, за свідченням українських науковців, може перебувати значна частина об'єктів, повернених до СРСР із американської зони окупації повоєнної Німеччини. Ухвалений у 1998 році в Росії закон визнав майже всі культурні цінності, переміщені після Другої світової війни на територію Росії, її національним надбанням.

Так повернення до України 11 фресок Михайлівського золотоверхого собору, котрі спершу були вивезені до Німеччини, а відтак потрапили до "Ермітажу" – радше виняток. Навіть даних про кількість об'єктів культурної спадщини українського походження, які перебувають у Росії, в українському міністерстві культури немає. "Не можемо надати дані, бо не дають можливості порахувати", - пояснює Олена Юрченко-Микита.