Як смакує комунізм
30 березня 2011 р.
"Я ніколи ще був в такому місці",- зізнається Сем, берлінський гід зі стажем, який щойно доїв свою порцію свинячої рульки. Ресторан в традиціях НДР відкрився у німецькій столиці минулої осені. В останні два місяці Сем регулярно водить сюди групи іноземних туристів і вже зміг скуштувати більшість страв з тутешнього меню. За його словами, більше у Берліні ніде знайти автентичної східнонімецької їжі. На відміну від меню, інтер’єр ресторану зовсім не нагадує громадські їдальні, типові для усіх міст соціалістичного блоку. "Тут все дуже буржуазне, зовсім не як у НДР. Але якби господарі тут оформили все у старому стилі, навряд чи би це приваблювало сьогодні людей", - розмірковує гід.
Ці спостереження підтверджує і речниця ресторану Мелані Альперштедт: дизайн ресторації не мав би нагадувати про комуністичні часи. Натомість про них має нагадувати сама їжа. "У музеї НДР ви можете відчути атмосферу тієї країни, помацати експонати і побачити оригінальні меблі, а ми концентруємося на кулінарії",- пояснює вона.
Готові до споживання
Від 1979 до 1992 року ресторан з аналогічною назвою Domklause розташовувався зовсім поруч - навпроти Республіканського палацу, де засідав уряд НДР. У ньому харчувалися закордонні делегації та високі гості, яких годували мисливським шніцелем, вареними сосисками з локшиною та томатним соусом. Це, мабуть найкраще, що пропонувала східнонімецька гастрономія.
Тодішній шеф-кухар ресторану сьогодні шефствує і над новим, ностальгійним, а це, за словами Альперштедт, гарантує автентичність рецептів та смаку страв. На одній зі стін, втім, привид комунізму все ж присутній: це картина "Слава комунізму" 1970-го року, яку встигли врятувати з вже давно зруйнованого Бюро статистики НДР у Східному Берліні. Кічева реклама тих часів теж знайшла друге життя. "Багатий вибір рибних паличок і консервів! Вони готові до споживання",- проголошує один зі слоганів.
Простота і доступність
Шеф-кухар цього ресторану готує їжу за двома "кулінарними бібліями" часів НДР. Навіть гамбургери та хотдоги на Сході Німеччини перейменували, аби назви не нагадували про західну гастрономію. Власне, перейменуванням було піддано ще з десяток західнонімецьких страв. Натомість російська солянка йшла під власним іменем. Така ж доля спіткала і напої.
У цьому ресторані навмисне роблять ставку не на вишуканість страв "a la carte", а на доступність та простоту кухні. Тим більше, що саме так виглядала кухонна реальність і у тогочасній Східній Німеччині - коли з мінімуму інгредієнтів та приправ кухарям вдавалося зробити смаколик. Для екскурсовода Сема цей ресторан - чи не найцікавіша частина спадщини НДР.
Автор: Мелані Шевченко, Дмитро Каневський
Редактор: Захар Бутирський