Українська криза та політика ЄС

Коли Німеччина після катастрофи на японській АЕС Фукусіма вирішила швидко відмовитися від атомної енергетики, сусідні країни могли хіба що взяти до відома таку зміну курсу. Дискусій про це з Німеччиною вони не провадили, тому що енергопостачання в Європі є переважно справою самих країн-членів ЄС. Але в майбутньому європейські держави, імовірно, розгорнуть значно тіснішу співпрацю в енергетичній сфері. Це може стати першим довгостроковим наслідком української кризи.

Наприкінці квітня прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск закликав Євросоюз стати незалежним від постачань енергоресурсів із Росії з огляду на події в Україні. Для досягнення цієї мети він пропонує створити європейський енергетичний союз за прикладом банківського союзу. Про це політик написав у статті для британського видання Financial Times. ЄС має тісніше співпрацювати в боротьбі проти ризиків в енергетичній політиці так само, як це відбувається на прикладі створення спільного нагляду та регулювання банківської сфери, пояснив польський прем’єр. Дискусія про більшу незалежність від постачань нафти й газу з Росії набирає обертів у Європі.

Тісніша співпраця в енергетиці

Серед іншого Туск пропонує створити нову спільну європейську установу на кшталт Євроатому, яка купуватиме газ для всіх 28 країн-членів ЄС. Єврокомісар із питань енергетики Ґюнтер Еттинґер підтримав пропозиції польського прем'єр-міністра. Під час саміту ЄС у червні він планує презентувати перші плани для проекту енергетичного союзу. Імовірно, йтиметься про розбудову європейських газових мереж та запровадження єдиної ціни на російський газ для всіх країн ЄС.

Ян Техау, керівник європейського відділення Фонду Карнегі за міжнародний мир, переконаний, що криза в Україні призведе до сильнішої інтеграції перш за все в сфері енергетики: "Можливо, це не призведе одразу до єдиної енергетичної політики, але в будь-якому разі - до масової інвестиції в меншу залежність від Росії".

Унаслідок української кризи експерт очікує довгострокових змін не лише в енергетичній політиці Євросоюзу. На його думку, конфлікт з Росією також чітко показав, що європейська політика сусідства "повністю розладналась". Ілюзії європейців, що можна розвивати співробітництво зі Східною Європою без російського опору, розвіялися, констатує фахівець.

У майбутньому Брюссель мусить сприймати свою політику сусідства не як "технічний проект", а як геополітичну ініціативу, вважає експерт. Унаслідок кризи в Україні Європа буде змушена значно більшою мірою мати справу з класичною політикою сили, прогнозує він: "Росіяни нам показали, що політика влади, сили, військові погрози, залякування та всі ці речі будуть політичними інструментами".

Новий розкол Європи

"У стані кризи можна побачити, що це частково дуже складно - поєднати багато різноманітних уявлень, геостратегічних міркувань та історичних досвідів усередині Євросоюзу", - каже Яніс Еманоулідис, директор Центру європейської політики у Брюсселі. Нині Європа демонструє одностайність своєї позиції, але що довше триватиме конфлікт, то важче буде зберігати цю згуртованість, застерігає фахівець.

Він звертає увагу на різноманітне сприйняття загрози з боку Росії всередині Євросоюзу. Якщо країни Балтії, Скандинавії та Польща неабияк занепокоєні своєю безпекою та цілком очевидно відчувають страх перед Росією, то Німеччина, Франція та Нідерланди значно більш розслаблені, не кажучи вже про середземноморські держави.

У зв'язку з цим Ян Техау говорить про новий розкол Європи після війни 2003 року в Іраку, зокрема перш за все між Сходом та Півднем континенту. На його думку, ідеться не тільки про загрози, а й про міцні фінансові інтереси: "У рамках політики сусідства Євросоюз близько двох третин фінансової допомоги виділяє країнам Південної Європи, а третину - країнам Східної. Середземноморські сусіди - Іспанія, Італія та Греція - не хочуть, аби гроші з їхнього регіону спрямовувалися на Схід".

Для Німеччини це великий тягар. Через тісні економічні та політичні зв'язки з Росією Берліну нині дуже складно демонструвати те, на чому федеральний президент і федеральний уряд Німеччини наголошували ще на початку року, - зовнішньополітичну волю.

Суперечливі сигнали

"Німеччина мусить керувати, випромінювати спокій, забезпечувати безпеку східних партнерів. Це важко для німців, які мають невеличку "слабкість до Росії" і за діями яких через це стежать", - каже Ян Техау. Берлін маневрує, посилає різноманітні сигнали та створює таким чином не таку картину, як під час кризи в єврозоні, коли він демонстрував послідовну позицію, - так це бачать чимало країн-партнерів Німеччини.

"Канцлерка виглядає ще відносно сильною, але перебуває в дуже скептичному німецькому оточенні, яке хоче будь-якою ціною уникнути конфлікту з Росією. А це не ладнається з європейськими та німецькими політичними зобов'язаннями", - коментує Ян Техау. На його думку, через тісні економічно-політичні зв'язки з Росією Німеччина врешті-решт не тільки може перетворитися на економічного "лузера" в українській кризі, а й частково втратити свій політичний вплив у Європейському Союзі.