Яка мета Туреччини в Сирії?

Майже через два місяці після початку операції проти курдського району Афрін, що в сирійській провінції Алеппо, турецькі війська та їхні союзники з сирійської опозиції в неділю 18 березня уввійшли в центр анклаву - місто Афрін.

Операція Туреччини в Афріні, яку можна розглядати як чергову спробу відігравати активну роль у визначенні майбутнього Сирії, перетворила президента Туреччина Реджепа Таїпа Ердогана на потужного гравця в регіоні, констатували  експерти у розмові з DW. "Він (Ердоган) сам домагався цього впливу, він розпочав гру. Тепер Туречина - потужний гравець. Раніше ми бачили тільки розмови, а тепер - дії" - зазначив в інтерв'ю DW Халед Якуб Овейс (Khaled Yacoub Oweis), експерт з питань Близького Сходу берлінського Фонду науки і політики (SWP).

В той час, як США та інші західні країни вислювлюють своє занепокоєння з приводу операції, Ердоган дав зрозуміти, що отримав карт-бланш від Росії, головного союзника сирійського президента Башара Асада, колись союзника і Ердогана, але тепер - супротивника.

Анкара називає бійців курдських "Загонів народної самооборони" (YPG) "терористичною " групою, яка співпрацює з оголошеною в Туреччині поза законом "Робітничою партією Курдистану", та планує покласти край її діяльності поблизу своєї кордонів.

"В довгостроковій перспективі мета турецької влади в Афріні та загалом в регіоні - запобігти реорганізації РПК та гарантувати, що повоєнна Сирія не загрожуватиме Туреччині", - резюмує в інтерв'ю DW Ільтер Туран (Ilter Turan), почесний професор політології Стамбульського університету Білгі.

Куди далі в Сирії?

Як заявив Ердоган 19 березня після захоплення Афріна, Туреччина має намір розширити свою військову операцію на решту курдських районів Сирії. Але він запевнив, що Туреччина не планує "захоплювати" Сирію, мовляв, йдеться лише про звільнення від "терористів" прикордонних районів.

Ердоган повідомив, що турецькі війська попрямують на сирійське місто Манбідж, а також на Айн-ель-Араб, відоме також як Кобане, та інші міста вздовж кордону на схід від річки Єфрат. Зараз ці райони контролюють курдські підрозділи за підтримки їх американських союзників.

Турецька експансія дійсно ймовірно простягнеться до Манбіджу, з приводу якого Анкарі доведеться домовлятися з Вашингтоном, зазначає професор Туран. "Туреччина справді прагне мати право голосу, бо не хоче, щоб певні елементи загрожували її безпеці. Вона хоче бути ефективною та мати право визначати, якою Сирія постане наприкінці цього процесу", - каже професор Туран. За його словами, попри призупинку переговорів через відставку державного секретаря Рекса Тіллерсона, перемовини між США та Туреччиною поновляться.

Поширити свій вплив

Туреччина контролює райони навколо міст Ель-Раї, Ель-Баб та Джараблус - тобто прикордонну зону, яку Туреччина та дружні до неї повстанці відбили у Ісламської держави в результаті першої транскордонної воєнної операції "Щит Євфрату", яка завершилась у березні 2017 року.

Після Джараблуса Туреччина вирішила просуватися далі на північ. І якщо поглянути на ситуацію з Джараблусом, то стане ясно, що для Ердогана це "показове місто", вважає Овейс. "Якщо ви поїдете в Джараблус, то побачите, що там є поштове відділення, там працює ліарня, там є уся базова інфрастурктура, яку відбудувала Туреччина. Це район компактного проживання суннітів, потребами яких режим Асада довго нехтував". А Туреччина прагне показати, що вона "добре поводиться з підкотрольними їй районами",  - каже Овейс.

Туреччина планує і в Афріні відкрити школи та лікарні, що дозволить їй інституціоналізуватися в регіоні, робить висновок турецький журналіст Муса Езугурлу (Musa Özugurlu). На його думку, така стратегія дасть змогу Туреччині створити систему довгострокового впливу, який залишиться навіть після виведення військ з регіону.

Ердоган, який розпочав першу воєнну операцію в Сирії ще у 2016 році, постійно повторює, що Туреччина не миритиметься з "терористичним коридором" вздовж свого кордону, а, отже, після падіння Афріна має намір просуватися далі на схід, щоб не дати курдським повстанцям об'єднати підконтрольні їй території на сході та заході Сирії.

Турецькі заяви про самооборону

Анкара вважає просутність курдських "Загонів народної самооборони" (YPG) поблизу своїх південних кордонів загрозою для своєї внутрішньої безпеки. Але з точки зору міжнародного права, чи законна операція Туреччини в Афріні?

"Туреччина має право захищатися, якщо існує загроза її безпеці. І цю операцію слід оцінювати саме так", - заявив DW турецький експерт Мехмед Даляр, професор міжнародних відносин та міжнародного права в Університеті Абант Іздан Байсан. Адже, вважає політолог, операція в Афріні відповідає міжднародному праву, а саме статті 51 Статуту ООН, та проходить в рамках міжнародної співпраці з боротьби зі тероризмом після атак 11 вересня 2001 року в США.

Проте так вважають не всі. Минулого тижня аналітична служба німецького парламенту висловила занепокоєння операцією Туреччини в Афріні та зазначила у своєму звіті, що не знайшла жодних доказів на підтвердження того, що Туреччина діяла в межах права на самооборону. Тоді ж операцію в Афріні обговорили на засіданні Бундестагу, під час якого всі опозиційні партії назвали її порушенням міжнародного права.

Стаття 51 Статуту ООН не є "достатнім обґрунтуванням" для турецької операції, адже турецько-сирійський кордон в районі Афрін був найбезпечнішою ділянкою державного кордону відколи в 2011 році у Сирії спалахнула війна, зазначив DW турецький журналіст Фехім Таштекін (Fehim Taştekin). На його думку,міжнародна спільнота промовчала у випадку Афріна через стратегічну важливість Туреччини.