Ідомені - місто, що живе за рахунок біженців

Томас Пурнарас - непогано забезпечений пенсіонер з північногрецького прикордонного містечка Полікастро - непокоїться через біженців, що розмістилися в сусідньому містечку Ідомені. Тільки не тому, що раніше багато місяців поспіль вони прибували сюди цілими натовпами, а насамперед через те, що вони звідси підуть. З ранку вівторка, 24 травня, тисячі біженців та мігрантів вивозять з цього регіону до державного табору для біженців поблизу передмістя Салонік. Переповнений стихійний табір біженців у Ідомені, що після кожного дощу просто потопав в багні та калюжах, нарешті знесуть.

Це, однак, не лише добра новина, вважає літній чоловік з Полікастро. "Я розумію, що цим людям потрібні кращі умови життя", - каже Пурнарас у розмові з DW. Певно, що літня спека створювала чимало проблем сім'ям біженців з дітьми та сприяла поширенню небезпечних інфекцій, визнає він. З іншого ж боку: "Я боюся, що економіка в регіоні практично зруйнується, якщо біженці, а за ними й неурядові організації, підуть з регіону", - каже пенсіонер.

Полікастро - типове гарнізонне місто на півночі Греції. Не досить гарне, але чимось привабливе, жваве. Ним приємно гуляти. У місті домінують бетонні фасади. За кращих часів неподалік дислокувалися понад три тисячі військовослужбовців, але після численних скорочень зараз їх лишилося лише 800. Крім ним, лише далекобійники були єдиними гостями в Полікастро. Так було до 2015 року, коли неурядові організації з усього світу, що прибули сюди внаслідок кризи біженців, відкрили для себе це місто. "Відтоді не лишилася вільною жодна квартира, жоден підвал - все винайняли. Для місцевого бізнесу ці організації були такими ж вигідними, як колись військові", - стверджує жилавий пенсіонер, який вже 46 років живе у цьому гарнізонному місті.

"Давати блаженніше, ніж брати"

Утім, для Пурнараса має вагу той факт, що місцеві жителі, попри власні злидні, завжди без жодної для себе вигоди допомагали біженцям. Часто волонтери з регіону розподіляли харчі між новоприбулими чи куховарили для них, каже він. Працівник пошти Панагіотіс Депудіс, своєю чергою, дає чітку відповідь на питання, чи готові в Полікастро допомагати біженцям. За його словами, місцеві жителі "допомагають, і їм додається". Саме неурядові організації призвели до скорочення рівня безробіття в регіоні, зауважує не без задоволення Дупудіс. У те, що всі біженці виїдуть з Ідомені впродовж наступних місяців, він не вірить.

"Брак місць для розміщення й надання притулку біженцям є серйозною проблемою, і її, можливо, зможуть якось зменшити, але так просто всіх вивезти не вийде", - міркує 50-річний чоловік. Він додає, що через це місцеві політики та неурядові організації добре поінформовані про необхідність своєчасної розробки концепції для шкільної освіти та інтеграції дітей біженців. Щонайпізніше у вересні, тобто з початком нового навчального року, їм доведеться якось реагувати на цей виклик, гадає Депудіс.

Тим часом Афіни не відступають від свого задуму евакуювати мешканців тимчасового стихійного табору. Впродовж першого дня ліквідації табору близько двох тисяч біженців залишили його без спротиву. Так, принаймні, повідомили в уряді. Представників ЗМІ не запрошують на процес знесення табору та евакуації біженців. Найближче місце, де дозволили перебувати журналістам, - приблизно за п'ять кілометрів до самого табору в Ідомені, тож зрозуміти, що відбувається на місці подій, неможливо. Дозвіл на доступ до табору біженців нині мають лише репортери державної агенції новин ANA, а також державного телебачення ERT, однак вони про цю подію майже нічого не повідомляють. Решту представників ЗМІ поліція не пропускає. Коли повертаєшся знову до Полікастро, впадає в око, що на відміну від березня, зовсім не видно біженців, що йдуть пішки в бік Ідомені. На кожному кілометрі - поліцейські патрулі, автобусам дають дозвіл на проїзд, а підозрілі транспортні засоби зупиняють.

Водії таксі - нелегальні перевізники?

До підозрілих транспортних засобів нерідко відносять машини таксистів, принаймні, якщо ті везуть людей у бік кордону. Це що - небезпечний, але досить прибутковий бізнес? "Я б цим ніколи не займався", - запевняє таксист Лазарос. Він каже, що для поліції це не жарти, тож якщо таксист перевозить біженців своєю машиною, його одразу вважають нелегальним перевізником. Саме через це він майже нікого не возить в напрямку Ідомені. Хоча, два тижні тому, Лазарос, за його словами, поїхав з двома греками в бік македонського міста Гевгелія, тобто перетнув кордон. Але ж ті двоє були, певна річ, не біженці? "Звісно ж, ні, вони просто хотіли взяти участь там у турнірі з гри в покер", - каже Лазарос. Це теж частина повсякдення на грецько-македонському кордоні.