Ініціатива: 1 серпня - «Національний день вшанування пам’яті жертв туберкульозу»
28 липня 2010 р.
Як розповів DW співголова Коаліції «Зупинимо туберкульоз разом» Віталій Руденко, пропонується ухвалити відповідний правовий акт про відзначення дня пам'яті жертв туберкульозу, а також розмістити у Києві на площі Лесі Українки, біля її пам’ятника, пам’ятний знак на честь жертв туберкульозу в Україні та всьому світі.
«Вже кілька років пропонуємо це, та влада ніколи не цікавилась цією тематикою, тоді як епідемія туберкульозу з 1995 року є єдиною в Україні офіційною епідемією за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ)»,- нарікає Руденко.
День вшанування пам'яті жертв туберкульозу хочуть оголосити, щоб тим самим попередити сучасників про небезпеку цієї хвороби. Руденко каже: «Масово гинуть наші співвітчизники, а до сих пір системного державного реагування на цю страшну епідемію – немає».
У Коаліції упевнені, що саме історія життя і творчості Лесі Українки є найяскравішим прикладом непереможності людського духу у боротьбі із хворобою. Громадські активісти нагадують, знаменита поезія «CONTRA SPEM SPERO!» стала маніфестом її боротьби із хворобою.
Лікування на прикладі видатних хворих
«Мудрість держави в тому, щоб своєю любов’ю і милосердям до страждаючих зміцнити в них віру і надію на одужання»,- каже представник Коаліції «Зупинимо туберкульоз разом». Він зауважує, що Леся Українка - не одна у списку відомих людей з усього світу, постраждалих від туберкульозу. Це і Михайло Коцюбинський, і Шолом-Алейхем, і Ілля Ільф, і Федір Достоєвський, і Антон Чехов, і Анна Ахматова. А ще Франц Кафка, Фрідріх Шиллер, Фредерік Шопен, Йозеф Гайдн, Карл фон Вебер, Ігор Стравінський, Бенедикт Спіноза, Альбер Камю.
Ініціатори відзначення 1 серпня кажуть - немає сумніву, своєї величі ці люди досягли завдяки власній високій працездатності, фізичній і соціальній активності. А поширення в українському суспільстві правдивої інформації щодо життя цих людей та мужньої боротьби із хворобою в ті часи, коли вона вважалася невиліковною, має стати невід’ємною частиною державної політики у сфері протидії захворюванню на туберкульоз.
Тим більше, що уявлення, що багаті не хворіють на туберкульоз − міф, каже Віталій Руденко. «Про це свідчать численні випадки захворювань в елітних столичних кругах. Паличка Коха не розрізняє соціального статусу і однаково заражає бідних і багатих. Високий темп життя, постійний «брак часу» і нерегулярне і незбалансоване харчування − це все стресові моменти, які призводять до зниження захисних сил організму і сприяють розвитку захворювання»,- попереджає представник ініціативи.
Автор: Ольга Веснянка
Редактор: Захар Бутирський