Ґернот Ерлер: Політика сусідства не є замінником перспективи членства в ЄС

Кор.: Пане статс –міністр, як може, на вашу думку, розвиватися політична ситуація в Україні після виборів?

Ґернот Ерлер: Є декілька тенденцій. Президент Ющенко виступає за якнайширшу коаліцію, зокрема за участі „Партії регіонів“ і блоку „Наша Україна - Народна самооборона“. З іншого боку, на виборах є і переможниця – єдина, хто може так назватися – це Юлія Тимошенко. Вона охоче створила б з „Нашою Україною“ коаліцію. Але в цьому випадку можна зібрати більшість всього в три голоси. Минулий досвід України показує, що це не приведе до створення стабільного уряду. Це і є та проблема, яка не дає можливості зробити будь-який прогноз.

Кор.: Чи стануть вибори ключем до розв’язання політичної кризи?

Ерлер: Насамперед потрібно сказати, що на думку спостерігачів, вибори були вільними і чесними. Є дуже мало претензій, за винятком того, що в деяких східних регіонах підрахунок голосів йшов дуже повільно. Взагалі, не лише вибори, але і сам хід передвиборної боротьби - це серйозне просування вперед в порівнянні з тим, що було на виборах 2004 року. Врешті-решт, саме це і є найважливіше для України - те, що вибори, вже у котрий раз, були проведені відповідно до міжнародних і європейських стандартів.

Кор.: Яке місце займає Україна в зовнішньополітичних пріоритетах Німеччини?

Ерлер: Україна, це великий і важливий сусід. В України більше зв'язків з Німеччиною, ніж із багатьма іншими європейськими партнерами. У нас навчаються сім тисяч українських студентів, розвиваються наукові зв'язки й економічні відносини. З обох боків є інтерес не лише до збереження цього рівня, але і до подальшого розвитку.

Кор.: Яку роль в розвитку цих стосунків може зіграти Європейська політика добросусідства?

Ерлер: Потрібно пояснити, що є фактично дві європейські політики добросусідства – південна і східна. Коли ми говоримо про наших східних сусідів, то мова йде про ті країни, які зацікавлені в інтеграції в євроатлантичні структури, особливо в ЄС. Саме Україна відіграє тут провідну роль. Їй дається добрий шанс використовувати цю можливість, яку можна назвати мостом до використання всіх вигод угоди про європейське добросусідство.

Кор.: На якій ділянці названого Вам „мосту“ в Європу перебуває зараз Україна?

Ерлер: У договірному процесі ми просунулися із Україною далі за всіх інших. Мова йде про конкретні кроки, аж до створення зони вільної торгівлі. Якщо вдасться домовитися про це – то це буде дуже далекосяжне зближення. У цьому документі немає жодних зобов'язань в плані європейських перспектив, тобто немає обіцянок надати Україні статус кандидата в ЄС. Але в програмі дійсно мовиться: „якщо бажаєте, треба виконувати попередні умови зближення ЄС і України”. Тепер все залежить від України - чи забажає країна використовувати цю можливість.

Кор.: Можна сказати, що це "ерзац" членства в ЄС спеціально для України?

Ерлер: Ні, я не буду це розглядати як підміну. Це природна реакція на те, що сьогодні в Європі ніхто не хоче давати нові обіцянки вступу до ЄС. За три роки ЄС виріс з п'ятнадцяти до двадцяти семи членів. Розширення ЄС ми ще самі не переварили. Ми навіть говоримо про якийсь синдром „втоми від розширення“.

Кор.: Що ж повинна зробити Україна, щоб входження в ЄС стало реальним у досяжному майбутньому?

Ерлер: Український рух до НАТО під керівництвом нинішнього уряду Партії регіонів і прем'єр-міністра Віктора Януковича помітно сповільнився. Натомість є певна послідовність з питання вступу до ЄС. Наприклад, Україна повинна вступити до СОТ, адже це головна передумова для того, щоб взагалі думати про створення зони вільної торгівлі. Тому все залежить від швидкості трансформації України. Про серйозність намірів України судитимуть за її активністю, за бажанням обирати їй європейський шлях чи ні.

Кор.: Тобто ви вважаєте, що перспектива вступу України в ЄС залишається?

Ерлер: Перспектива не просто залишається. В період нашого президентства в ЄС в 2007 році, ми цю навіть програму підсилили, назвавши її „Європейська програма політики добросусідства плюс“. Це фактично протягнута до України рука і можливість зміцнити стосунки з ЄС. При цьому створяться передумови для наступного переговорного процесу . Я сподіваюся, що наші українські друзі розуміють, що це дійсно добрий шанс.

Кор.: Чи розділяють Вашу думку інші країни – члени ЄС?

Ерлер: Я не думаю, що незабаром Європа скаже: „все, досить - всі, хто ще в Європу хоче, не мають більше жодних шансів”. Так я не вважаю.

Кор: Чи планує Німеччина відкрити більше можливостей для навчання у Німеччині для української молоді?

Ерер: У нас є програми для стипендіатів, доступні і для молодих українців. Все більше і особистої ініціативи - багато студентів вчаться у нас на приватній основі, використовуючи солідне фінансове положення в своїх сім'ях. У нас дуже інтенсивно йде науковий обмін, працює німецько-український форум. Це створює можливості для зустрічей, зав'язування контактів, кооперації. Від активності і нас і наших українських друзів залежить, як ці можливості будуть використані.