Олександр Ірванець: Літо-літечко

Ось вже й червень перевалив у другу свою половину. Кілька днів тому автор цих рядків саме завершив першу частину цьогорічної відпустки, звідав (не вперше) сонячне Закарпаття. Бо ж літо - пора відпочинку!

А під час відпочинку постійно лізли до голови різні порівняння. З баченим перед собою, і баченим колись, десь, за кордоном.

Ліси з нумерованими деревами

Ліси наші й ліси Європи різняться дедалі більше й більше. Про багатство тваринного світу і ставлення до нього в Україні й по той бік кордону колись вже доводилося писати. Зараз доречно лише пригадати щодо ставлення до тварин влучну заувагу мого білоруського колеги Улідзімера Арлова, котрий після відвідин Берлінського зоопарку підсумував: "Повернувшись додому, в мінському зоопарку хочеться біля кожної клітки з твариною на табличці під назвою дописати "малий" і "брудний". А ставлення до тварин і ставлення до людей у суспільстві якось між собою корелюються, як ви гадаєте?

Під Штутгартом, а точніше в його околицях колись випало кілька місяців жити і працювати в рамках письменницької стипендії. І одного разу під час прогулянки з дружиною нам трапилося зауважити, що до кожного стовбура в лісі (ну, може крім зовсім незначних кущів!) прикріплено маленькі, з п'ятикопійчану монету, металеві таблички з номерами.

Звісно ж, це вже перебір, демонстрація дійсно західного порядку - але на противагу цьому, яке ж неприємне враження справляє закарпатський ліс! Захаращений не тільки пластиковими пляшками й пакетами (і то в глибині, досить далеко від узлісь), непрохідний, нерозчищений, непривітний. В місцях вирубки дерев, і вздовж шляхів їх транспортування повсюди валяються обрубки гілок, а де не де - й загублені лісовозами стовбури. Гуляти таким лісом - заняття не для людей зі слабкими нервами. Уявна картинка ідилічного літнього лісу, в якому все росте й буяє, руйнується після кількох перших кроків у гущавінь.

А море…

Відпочинок на морі в Україні й поза нею теж різниться. Щоправда, пляжів Єгипту й Туреччини авторові досі бачити ще не довелося, але на узбережжях Італії й Тунісу, Болгарії і Литви трохи часу провести все ж таки випало. Найперше, що там приємно вражає - це відсутність російської попси. Бо ж на пляжах територій СНД від усіх тих кіркорових з машами распутіними сховатися зазвичай важко - якщо ніхто з власників припаркованих понад самими берегами автомобілів і не пустить на повну потужність приймача в салоні, то цей недогляд швидко компенсує адміністрація пляжу, транслюючи згаданих вище володарів дум російськомовного населення через загальну мережу гучномовців по всій території пляжу.

Звукове тло яскраво урізноманітнюється ще й вигуками продавців бичків-креветок, кукурудзи-пахлави, а також власників мавпочок і пітонів, з якими вас так і тягне сфотографуватися спекотного дня, стоячи по кісточки у воді й відганяючи ногою лушпайки кавунів чи динь, що так і норовлять прибитися до тебе на мілині. Варто ще час від часу озиратися на море, бо ці хвацькі парубки на гідроциклах інколи підкрадаються нечутно, але на великій швидкості…

Щодо звукового оформлення - то на більшості пристойних пляжів у світі його просто нема. Режим тиші, і все. А от у литовській Паланзі одного разу трапилося спостерегти дуже своєрідний спосіб усолодження вух потенційних меломанів серед пляжників. З динаміків, не так вже й густо розкиданих на стовпчиках упродовж пляжу постійно лунали світові естрадні хіти - від Саймона-Ґарфункеля і "Бітлз" й аж до Джо Дасена і Стіві Вандера. І тільки вслухавшись у ці пісні, я раптом збагнув, що всі вони, без винятку звучать литовською мовою (!!!) - "Який чудовий задум! - подумалося. - Таким чином загальновідомі речі робляться ніби трохи і "своїми"! Принаймні, на знайому мелодію є текст рідною мовою, який можна наспівувати". У нас в Україні щось подібне робив колись Олег Скрипка - але ж хто транслюватиме Скрипку через пляжні репродуктори? Чи є в Україні бодай один такий пляж?!

Навіть Захід України, від Світязя й до курортів Прикарпаття й Закарпаття на літо різко змінює музичний репертуар. Чи, може, вже цього року буде не так? На Закарпатті мені розповіли, що у них вже існує ФМ-станція, котра не транслює російськомовних пісень взагалі. Як на мене - це добре. І ще у нас є трохи чогось доброго, чи такого, що комусь видається добрим.

Зате можна палити багаття…

Саме так мені колись сказав знайомий, громадянин Німеччини, коли ми з ним сиділи на узліссі під Ірпенем: "У себе в Німеччині я не маю змоги просто так піти з міста до лісу, палити в ньому багаття, смажити курячі ноги, пити пиво, і не тільки…" Українські звичаї безперечно ліберальніші за європейські, втім, як і законодавство. Тобто, можна відшукати й таку точку зору на нашу недосконалість. Але чомусь більше таки хочеться бодай мінімально прохідних стежок у лісах і чистого піску на наших пляжах…

Літо - пора відпочинку. І кожен з нас хоче у цю пору розслаблення й релаксу мати навколо себе бодай мінімально комфортну атмосферу. Зазвичай ми її творимо собі самі. У когось це виходить краще, в когось - гірше. Але гарного відпочинку хочеться усім, чого я щиро вам і бажаю!