Право на протести
1 лютого 2013 р.
Починаючи з 2010 року – року вступу на пост Президента України Віктора Януковича, зростання кількості судових заборон мирних зібрань є постійною тенденцією. Про це DW розповів заступник голови Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда. Експерт з питань судівництва зазначає, що мітинги все частіше забороняють з часу проведення "судової реформи, яка узалежнила суддів від політичної влади".
За даними центру, кількість судових справ про заборону мирних зібрань, що розглянули минулоріч окружні адміністративні суди, суттєво зросла, порівняно з 2011 роком. І незмінно, майже у 90 відсотках справ, суди ухвалювали рішення на користь органів влади, відзначають у Центрі політико-правових реформ. 316 постанов про заборону було ухвалено минулого року, 203 постанови - у 2011 році.
Експерти звертають увагу, що порівняно з 2009 роком (до проведення судової реформи за поданням Президента Януковича) кількість заборон зросла у чотири з половиною рази. Роман Куйбіда уточнює, що не всі постанови потрапляють до Єдиного держреєстру судових рішень, тому реальна кількість рішень може бути ще більшою.
На запит DW до Державної судової адміністрації про те, у скількох судових справах було ухвалене рішення задовольнити позов щодо обмеження права на мирне зібрання, в установі відповіли, що у 2011 році було 237 таких рішень, а минулого року – 349. Йдеться про категорію справ щодо проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій; протидії діяльності товариств, установ, інших організацій, які посягають на конституційний лад та права і свободи громадян. Тобто офіційні дані не дуже відрізняються від оцінки громадських експертів. Цікаво, що, як стало відомо з відповіді, зустрічний позов щодо усунення обмежень права на мирне зібрання за минулий рік було задоволено лиш одного разу, а у 2011 році пощастило таки провести заходи, попри намір заборони, у семи випадках.
Заборона викликає ще більший спротив
За даними Центру політико-правових реформ, лідирує у кількості заборон мирних зібрань Харківська область, за нею йдуть Крим, Київська і Миколаївська області. Як пояснив DW представник коаліції громадських організацій і профспілок "За мирний протест!" Михайло Лебедь, до заборони найчастіше вдаються з двох причин: "Це менталітет суддів, адже легше заборонити, ніж вивчати рішення Євросуду чи більш зважено підійти до рішення. Забороняли і за "помаранчевої" влади, і за "біло-блакитної", аби залишитись на посаді. Друге – телефонні дзвінки з вказівками, що акцію слід заборонити". За словами активіста, такі вказівки роблять і щодо політичних, і щодо громадських акцій, у яких влада вбачає небезпеку, наприклад, акції чорнобильців, які весь час забороняли у Донецьку, хоч там не було політичних вимог.
Водночас, як зауважив у розмові з DW німецький політолог та викладач Києво-Могилянської академії Якоб Мішке, через те, що органи влади відмовляють демонстрантам у праві проводити акції, критика влади лиш зростає. "Якби дали людям шанс висловити свою критику, тоді ця критика зменшиться. Надмірно репресивні заходи нерозумні, адже викликають лиш нову хвилю обурення в країні і від західних партнерів", - впевнений політолог. На думку Мішке, було б краще для держави створити демонстрантам можливості і умови для мирних зібрань, що легко виконати. Натомість заборонами влада, схоже, зумовлює ще більший протестний потенціал громадян.
Гірше є куди
Той факт, що 2012 року зросла кількість судових заборон мирних зібрань, свідчить і про збільшення кількості мітингів, підтверджують експерти. Роман Куйбіда, зокрема, звертає увагу на те, що 2012 рік дав додаткові приводи для обмеження свободи мирних зібрань. Серед них: "Євро-2012", під час якого активісти хотіли привернути увагу іноземців до важливих проблем в Україні, ухвалення "мовного" закону, який викликав обурення у великої частини українського суспільства, а ще парламентські вибори, у ході яких у багатьох регіонах забороняли політичні акції окремих політичних сил. Експерти зауважують, що майже третина усіх заборон припадає на Харків, де крім інших зібрань, забороняли мітинги і пікети біля Качанівської колонії, де перебувала Юлія Тимошенко.
І хоча ситуація в Україні поки не настільки погана, як в Білорусі чи Росії, Михайло Лебедь застерігає від небезпеки для реалізації права на мирне зібрання у випадку ухвалення українськими законодавцями окремого закону про протести, який може ще більш суворо урегулювати цю сферу. "Адже невідомо, яким він буде. Вирішує не опозиція, якої більшість у комітеті Верховної Ради з прав людини, а сесійна зала", - каже Лебедь. Громадський активіст припускає, що таким законом якраз зможуть обмежити свободу зібрань, аби не було масових політичних протестів. Водночас низка правозахисних організацій покладають великі сподівання на ухвалення окремого, ліберального закону про мирні зібрання. Об'єднавшись у партнерство "За свободу мирних зібрань", вони сподіваються, що новий закон відповідатиме європейським стандартам, а до інших законів будуть внесені зміни, що встановлюють відповідальність учасників мирних зібрань та право на судовий захист.