Громадянське суспільство

Ще всі добре пам'ятають масові протести минулого літа під Українським домом проти мовного закону Колесніченка-Ківалова. На певному етапі у напрямку правоохоронців полетіли спочатку яйця, а потім пляшки. У відповідь - сльозогінний газ. Організатори акції були збентежені, адже ніхто не збирався підбурювати правоохоронців. Чому мирні протести переросли в силове протистояння, нині визначити важко. Так само, як і дати відповідь на питання, чи не було кидання пляшок у міліцейські кордони цілеспрямованою акцією, аби таким чином спровокувати розгін демонстрації.

Правозахисники впевнені, що в подібних випадках у майбутньому встановити істину допоможе група незалежних спостерігачів на мирних акціях ОЗОН. Адже за даними Центру дослідження суспільства, в Україні щороку відбувається понад 3, 5 тисяч акцій протесту, де нерідко траплялося рукоприкладство.

Докази без емоцій

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук наголошує, що іноді учасники мітингів самі провокують правоохоронців порушувати закон, але здебільшого саме міліція неправомірно застосовує силу.  "Учасники мітингів не володіють достатньою [доказовою] базою, щоб потім довести свою  правоту у суді", - зауважує Матвійчук.

Для того, аби допомогти зібрати докази для захисту демонстрантів в Україні правозахисники збирають спеціальну групу незалежного громадського спостереження. Вступити можуть всі охочі, аби неупереджено відстежувати та фіксувати все,  що відбувається під час мирних зборів. Головна умова  участі в групі – бути "над процесом" й лише фіксувати на фото чи відео акцію протесту. "Бути незалежним, коли твого друга тягнуть в автозак дуже важко. Тому потрібні спеціально навчені люди, які відсторонено зніматимуть всі деталі, а не емоційні батальні сцени чи панорамні види, бо ж від цього мало зиску в суді", - каже Матвійчук.

За її словами, на всіх протестах у натовпі  правоохоронець в цивільному обов'язково все фільмує, аби потім на цих фактах можна було висунути звинувачення учасникам мітингу.  Тож громадські організації хочуть використати цей прийом і для себе.

Протест проти міліцейського свавілля

Спостережну групу називали ОЗОН. "Це начебто спеціальний захисний шар над учасниками мирних зібрань", - пояснює керівниця проекту зі створення групи Валерія Рибак. Вона зазначила, що створили таку групу за аналогом російської Об’єднаної групи громадського спостереження (ОГОН – рос.). "В Росії до цієї групи входять волонтери, а у нас це спеціально навчені люди", - зазначила Рибак. Проект пілотний. Поки що в Україні його підтримує Євросоюз, однак після закінчення тестової фази проекту правозахисники сподіваються, що ця група продовжить працювати.

Зараз вони активно агітують через соціальні мережі вступати до групи ОЗОН всіх охочих. Здебільшого відгукується молодь – активісти громадських рухів, які вже неодноразово брали участь в акціях протесту, розповіли у Центрі громадянських свобод. "Учасники цієї групи не представляють нічиї політичні інтереси і не отримують за свою роботу гроші. Це своєрідна форма протесту проти свавілля правоохоронних органів", - підкреслює Олександра Матвійчук.

Очікуваний ефект

З лютого "озонівці" проходитимуть спеціальний тренінг, де вони вивчатимуть релевантні закони, логіку та практику дій правоохоронців, основи спілкування та правила поведінки у стресових ситуаціях, знайомитимуться з практикою застосування рішень Європейського суду щодо мирних зборів. "Також ми розповідатимемо про внутрішню організацію органів внутрішніх справ. Як вони діють і чому, що стоїть за міліціонером, коли він виходить на вулицю", - пояснив один з тренерів групи, колишній співробітник міліції, а нині експерт Олег Мартиненко.

За його словами, інформацію, зібрану незалежними спостерігачами, ймовірно, заноситимуть у спеціальну базу, якою зможуть користуватися юристи чи журналісти для об’єктивного висвітлення подій під час акцій протесту.

Та позатим, керівник проекту "Моніторинг протестів, репресій та поступок" Центру дослідження суспільства Володимир Іщенко переконаний, що ефективною група ОЗОН в Україні буде лише тоді, коли матиме своїх представників не тільки у столиці, а й в усіх обласних і районних центрах.