Заробітчани в Росії

Ігор М. шість років працював на заробітках в Росії. 2005 року робота на будівництві в Санкт-Петербурзі та в Москві була для нього єдиним виходом зі скрутної фінансової ситуації. "Я вчився на третьому курсі Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, коли раптово помер батько. Мені на життя не вистачало стипендії, а знайти роботу навіть у Харкові було майже нереально", - згадує Ігор.

Він обрав Росію, бо "не треба було вчити нову мову", а неподалік Санкт-Петербургу проживали його далекі родичі. Ігор, який виріс у селі на Харківщині, - на всі руки майстер. Він вміє водити не лише авто, а й трактор, свого часу опанував фах електрозварника і вміє класти стіни з цегли. Його радо взяли до бригади українців, що підробляла на будівельних майданчиках у Санкт-Петербурзі.

Без прав і гарантій

"Спочатку я заробляв не більше 30 тисяч рублів, але згодом мені вже платили в півтора, а потім і в два рази більше. Я ніколи не цурався жодної роботи: зранку міг загортати ґрунт на бульдозері, в обід виконувати бетонні роботи, а ввечері зварювати в котловані арматуру", - розповідає Ігор. За його словами, трудова угода, за якою працювали заробітчани, врешті-решт виявлялась лише папірцем, у робітників не було жодних прав і соціальних гарантій. Однак, каже Ігор, на це ніхто не скаржився.

"Працювали по 12-15 годин, спали у побутовому вагончику тут же, на будмайданчику. Жодних лікарняних ніхто б не оплатив, тому хворіти було не можна. Найгірше було взимку, коли доводилося постійно опалювати вагончик дровами, бо електричне опалювання було дороге", - згадує Ігор. Вимагати кращих умов праці, за його слова, не мало сенсу, оскільки робоче місце завжди були готові зайняти інші заробітчани і не тільки з України, але й з інших пострадянських країн.

Чи допоможуть покращити умови праці трудових мігрантів нові правила, які запроваджують у Росії і чи вдасться побороти нелегальну зайнятість? Адже тепер штрафи за порушення трудового міграційного законодавства накладатимуться ще й на роботодавців, а не лише на самих мігрантів.

Так, у Москві та Санкт-Петербурзі за незаконне залучення мігрантів до роботи стягуватимуть з посадових осіб від 50 тисяч до 75 тисяч рублів, для юридичних осіб - від 800 тисяч до півтора мільйона рублів. "Хто тепер візьме на роботу таких, як ми? А якщо і візьмуть, то на яких умовах?" - поділився своїми сумнівами заробітчанин. Нелегалам, яких піймають на гарячому, теж доведеться платити більше - від п'яти тисяч до семи тисяч рублів, а не від двох тисяч до п'яти тисяч, як раніше.

Голова Всеукраїнської профспілки працівників-мігрантів в Україні та за її межами Сергій Олійник в інтерв'ю DW сказав, що в змінах російських законів є й позитиви. Серед них він назвав скасування необхідності оформляти цілий пакет документів з дозволу на роботу для висококваліфікованих спеціалістів, які отримують платню понад 200 тисяч російських рублів, або близько чотирьох тисяч доларів . "Аналогічні пільги встановлюються і для тих, хто має дозвіл на тимчасове проживання в Росії, але для цієї категорії встановлена квота лише у 100 тисяч осіб на рік", - зазначив Олійник.

Переорієнтація на країни ЄС

Він переконаний, що більшість українців працюють в Росії нелегально. "Квота трудових мігрантів на 2013 рік в Росії складає один мільйон 750 тисяч осіб. Натомість, за всіма внутрішніми та зовнішніми оцінками, загальна кількість трудових мігрантів в Росії досягає 15 мільйонів", - обґрунтував свою думку Олійник.

За даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, на Росію 2012 року припадало 43,2 відсотка від усіх трудових мігрантів. Про це повідомив керівник відділу міграційних досліджень цієї установи Олексій Поздняк, виступаючи на українському телебаченні. Він зазначив, що останніми роками спостерігається тенденція до "переорієнтації українських трудових мігрантів на країни Євросоюзу".