Світова спадщина напризволяще?
24 квітня 2013 р.З року в рік Львів працює над розширенням свого туристичного потенціалу. Тут проводиться з півсотні фестивалів та різних народних гулянь. Але туристи їдуть до Львова насамперед заради пам’яток архітектури, а культурні заходи лише доповнюють враження. Понад 43 відсотки туристів приїздить до Львова, аби познайомитися з багатою архітектурною спадщиною міста. Переважно це люди віком від 18 до 36 років середнього достатку, йдеться у дослідженні аналітичного центру "Інститут міста".
Два роки тому Львів запровадив туристичний збір у розмірі одного відсотка з проживання в готелях. Минулоріч до міського бюджету надійшло 1,3 мільйона гривень такого збору. Це на 45 відсотків більше у порівнянні з 2011 роком, розповіла DW виконувачка обов'язків керівника управління культури Львова Галина Гриник.
Чужі рятують, свої вмили руки
Ці надходження скеровують на різні потреби, але на реставрацію з цих коштів іде лише дещиця, яка губиться в морі проблем, пов’язаних зі збереженням архітектурних пам'яток. Негайного порятунку потребують з десяток історичних кам’яниць, а це мільйонні витрати, які місто неспроможне профінансувати, кажуть у мерії. Аби зарадити проблемі, Львів намагається якомога ширше брати участь у різноманітних програмах із залученням іноземних грантодавців.
"За п’ять років, український уряд не виділив жодної гривні на відновлення історичної спадщини, - стверджує заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Василь Косів. - Це великий сором, адже гроші дають уряди Польщі, Німеччини, Норвегії та Євросоюз".
Минулого року Польща інвестувала в історичний Львів 3,25 мільйона гривень. Зокрема на реставрацію спільної культурної спадщини: відновлення надгробків на Личаківському цвинтарі, консервацію стінопису Вірменської церкви, вівтар у Латинській катедрі тощо. Норвегія долучилася до відновлення садиб у музеї "Шевченківський гай", а Німецьке товариство міжнародної співпраці GIZ уже роками підтримує Львів у різноманітних реставраційних проектах.
Приватні інвестиції – невикористаний потенціал
За чотири роки співпраці з німецьким партнером у центральній частині міста відреставровано десятки автентичних старих дерев’яних і металевих брам. Нове дихання отримали кам’яні скульптури, віконні конструкції і настінні розписи. Загалом на навчання львівських реставраторів та ремісників, а також роботи з відновлення будинків у старій частині міста проектом передбачено 4 мільйони євро, повідомила представниця GIZ Ірис Ґляйхманн.
На її думку, саме схема співфінансування є найуспішнішим механізмом порятунку архітектурних пам’яток. "У Німеччині реставраційні заходи втілюються за фінансової участі ЄС, держави, міста та мешканців. В Україні ж досі панує психологія, що все має вирішити держава", - зазначила Ґляйхманн.
Досі місто не практикувало співфінансування, додає керівник проекту. Німці стали першими, хто запропонував Львову таку систему. Тепер вікна, приміром, реставрують у співвідношенні: 60 відсотків коштом німецької сторони, 20 - місто і 20 - власники. Ламати психологію українців не просто, але результати є. "Існує великий потенціал приватних інвестицій, - переконана Ґляйхманн. - Завдання міста - знайти шляхи, як активізувати цей потенціал".
Громадська ініціативність зарадить проблемі
Жодними туристичними зборами чи то іншими відрахуваннями проблему порятунку історичних пам’яток не вирішити, зауважив у коментарі DW експерт з питань туризму Володимир Закалюжний. Лише громадська ініціативність може стати дієвим механізмом у поступовому вирішенні цієї проблеми, вважає співрозмовник. Існуюча система грантів для громадських організацій уможливлює залучення коштів саме на такі проекти. Також активісти можуть приваблювати спонсорів пропозицією вписати їхні імена на пам’ятній таблиці, припускає експерт.
Збільшувати туристичний збір задля додаткових фінансових надходжень у казну Закалюжний не вважає доцільним. Це може негативно вплинути на відвідуваність, пояснює він. До того ж сама система моніторингу туристичного збору є надто непрозорою, каже експерт. Статистика ночівель є спотвореною, її реальні цифри ніхто не відстежує, пояснює він. Більш ефективно було б запровадити фіксовані суми відрахувань з прив’язкою до кількості номерів у готелі чи хостелі, додає Закалюжний.