Експертка про те, як Фінляндія відгороджується від РФ

Мінна Оландер - експертка Фінського інституту міжнародних відносин. DW порозмовляла з нею про завершення підготовки вступу Фінляндії до НАТО, постачання зброї Києву та докорінну зміну ставлення фінів до Росії після вторгнення РФ в Україну.

DW: Парламент Фінляндії 1 березня проголосував за вступ до НАТО. Фінляндія та Швеція хочуть вступити до Альянсу разом, але це, очевидно, не вийде через невирішені претензії Туреччини до Швеції. Щодо Фінляндії, розбіжностей майже немає, і, можливо, вона стане членом Альянсу вже на його саміті у липні у Вільнюсі. Наскільки це велика проблема - те, що цей крок буде зроблено двома сусідніми країнами окремо?

Мінна Оландер: Ми поки що не знаємо, вийде чи ні. Рішення парламенту - це частина роботи Фінляндії. Ми, зі свого боку, готуємося до вступу до НАТО, бо у квітні маємо вибори. Щоб у тому випадку, якщо станеться диво, і Туреччина та Угорщина дадуть свою згоду (на вступ Фінляндії та Швеції одночасно до НАТО. - Ред.), не виникла б ситуація, за якої ми ще не матимемо уряду. Рішення ухвалюється НАТО одностайно, і воно залежить від Туреччини та Угорщини.

Фінляндія та Швеція десятки років тісно співпрацюють у військовій сфері. Що це означає на практиці?

У Фінляндії та Швеції справді дуже тісно пов'язані одна з одною оборонні структури: від спільних військово-морських підрозділів до майже щотижневих навчань ВПС Фінляндії, Швеції та Норвегії на півночі, у Лапландії. Після анексії Криму у 2014 році Швеція та Фінляндія почали поглиблювати двосторонню співпрацю з регіональними партнерами - з Норвегією, а також зі США - найбільшим і найважливішим членом НАТО.

Вважають, що у Фінляндії дуже сильна армія, набагато сильніша за шведську. Як це проявляється у цифрах? І, якщо Фінляндія має таку потужну армію, навіщо їй вступ до НАТО?

Фінляндія має дуже численні сухопутні війська, є загальний військовий обов'язок, від якого відмовилася більшість країн Західної Європи після закінчення "холодної війни". У разі війни чисельність фінської армії може становити до 280 тисяч осіб, а загальний резерв - 870 тисяч. Це дуже велика цифра для такої маленької країни, як Фінляндія.

Мобілізувати загалом можуть майже мільйон людей із населення у п'ять з половиною мільйонів. Крім того, Фінляндія багато інвестувала в протиповітряну оборону та артилерію, яка є однією з найпотужніших у Європі. Ми бачили, як Україна опинилася під сильним тиском російської артилерії, доки не отримала із США системи HIMARS. Фінляндія неспроста вкладала кошти у все це.

Читайте також: НАТО розширюється на північ. Якими будуть наслідки?

Якщо Фінляндія справді стане членом НАТО, кордон Альянсу з Росією збільшиться на 1300 кілометрів. Саме цього РФ нібито хотіла уникнути, розпочавши війну в Україні. Президент Путін помилився? І як НАТО захищатиме цей кордон, адже розміщення баз Альянсу у Фінляндії нібито не планується, і ядерної зброї теж?

Найімовірніше, Путін помилився. Не можу собі уявити, що до його планів входили такі зміни. Як захистити кордон? Фінляндія як і раніше нестиме за нього відповідальність. Це завжди було частиною розрахунків, що потенційна загроза, швидше за все, може прийти зі Сходу. Членство в НАТО - це насамперед посилення ефекту стримування, щоб поріг можливої агресії проти Фінляндії був якомога вищим.

Багато хто каже, що після вступу до НАТО Фінляндії та Швеції Балтійське море стане внутрішнім морем Альянсу. Як Ви оцінюєте ситуацію там? Чи варто чекати на гонки озброєнь на Балтиці?

Це фундаментально змінить стратегічну ситуацію, насамперед - співвідношення сил. Досі Росія була відносно вільна на Балтиці і могла чинити тиск на невеликі країни в регіоні, її літаки порушували повітряний простір тощо. Тепер простір для Росії звужується.

З точки зору НАТО - радикально змінюються умови захисту країн Балтії. Це буде набагато простіше. Шведська територія тягнеться до південної частини Балтійського моря, острів Готланд стратегічно розташований по центру. Для російського планування це змінює роль Калінінграда, який втратить частину свого стратегічного значення, оскільки буде з усіх боків оточений НАТО.

В Україні Росія вже понад рік веде масштабну війну. Як так сталося, що саме такі країни як Фінляндія, Естонія чи Польща найактивніше підтримують Київ? Вони ближчі до Росії, але побоюються її менше, ніж Німеччина чи Франція?

Для Фінляндії війна Росії в Україні є дуже особистою. Для фінів це дуже близько, це викликає спогади про Зимову війну 1939-1940 років, коли СРСР у дуже схожий спосіб воював із Фінляндією. Фінляндія тоді відбила напад і не стала частиною СРСР, як Москва планувала згідно з пактом Молотова-Ріббентропа. Та війна - важлива частина фінської ідентичності, ми змогли зберегти незалежність під час "холодної війни". Тому ми ідентифікуємо себе із цією війною в Україні. Вона йде дуже схоже на те, що було з нами.

Чому Україна може навчитися у Фінляндії? До російського вторгнення було багато розмов про фінську модель для України, фінляндизацію. Тепер це в минулому, чи не так?

Тоді говорили про так звану фінляндизацію України. Юридично Фінляндія зберегла незалежність та суверенітет, не стала частиною СРСР, але була сильно обмежена фінсько-радянським мирним договором, насамперед у зовнішній політиці та безпеці. Фінляндії доводилося шукати баланс між розширенням свого простору дій та інтересами СРСР.

У чому це проявлялося? Що Фінляндії не можна було робити через позицію Москви?

Фінляндія не могла вступити до НАТО і була обмежена у політичній інтеграції до ЄС, ставши його членом вже після розпаду СРСР. Сильніша інтеграція із Заходом була неможлива. Фінляндія офіційно мала плани оборони на західному напрямку, але не могла мати їх у напрямку СРСР, хоча це був той напрямок, звідки відчувалася загроза. Ситуація була складна, і з нею пов'язані негативні спогади у Фінляндії.

Тому фіни дуже занепокоїлися, коли це стали пропонувати Україні. Це все одно не спрацювало б. Фінляндизація як стратегія працювала тільки тому, що СРСР мав мінімальну повагу до фінської незалежності та державності, що сягає корінням у Зимову війну і успішну оборону.

Такої поваги щодо України Росія не мала. Це не спрацювало б. Сьогодні Фінляндія постачає Україні зброю. За рік війни Фінляндія відправила 13 пакетів допомоги, 14-й готується. Фінляндія могла б розширити навчання українських військ, ми маємо дуже давню традицію оборони від російських нападів.

Читайте також: Коментар: Розширення НАТО та більша згуртованість як відповідь Путіну

Фінляндія була однією з перших країн, які не виключали постачання танків Leopard 2 до України. Коли Німеччина як країна-виробник їх дала згоду на постачання, раптом виникла пауза, і днями Фінляндія заявила, що передасть Україні три танки Leopard для розмінування, але не бойові танки. Що сталося?

Це не зовсім так. Обіцянки постачання танків до України не були офіційними. Суть - проблема кордону та затримка вступу до НАТО. У нас близько 200 танків Leopard, але це не багато для такого протяжного кордону. Фінляндія підтримала ідею європейської коаліції щодо Leopard, але сама може допомогти якщо не танками, то навчанням та запчастинами.

У Фінляндії були заклики до поставок. Це почалося зі статті в газеті двох депутатів парламенту, які висловилися за підтримку ініціативи, навіть якщо танків буде небагато. Можливо це неправильно зрозуміли. Фінська армія теж була налаштована скептично з приводу передачі танків, тому що на їхню заміну піде багато років. У Європі немає можливості швидко закрити потреби. А танки для розмінування, які передасть Фінляндія, важливі тому, що вони йдуть першими у складі батальйону та пробивають дорогу іншим.

Фінляндія десятки років мала особливі відносини з Росією. Після вторгнення РФ в Україну російський газ майже перестав надходити в країну, "Газпром" сам перервав постачання. Шенгенські туристичні візи Гельсінкі більше не видає росіянам, Фінляндія будує паркан на кордоні з Росією завдовжки 200 кілометрів. Наскільки це є драматичні зміни?

Так, драматичні зміни - це якраз правильний вираз. Це чітко видно на рівні політичної риторики. Завжди важко було зрозуміти, який підхід у Фінляндії до Росії. Було багато вкладено у максимально добрі сусідські відносини. У нас довгий кордон і було вигідніше не будувати огорожу, але тепер ми це робимо. Фінляндія була зацікавлена в тому, щоб уникнути напруги на кордоні. Це призвело до того, що заради добрих відносин із Росією вона раніше не вступила до НАТО.

Якщо порівняти з країнами Балтії - найбільша різниця в риториці. Фінляндія зберегла великі оборонні можливості тому, що ми не мали ілюзій щодо природи східного сусіда. Ми знали, що це потрібно про всяк випадок. З іншого боку, публічно фіни не були такими войовничими, як країни Балтії. Очевидно, що фіни помилялися в оцінках Росії. Можливо, було дуже багато доброї волі з нашого боку.

Зараз набагато більш відкрито говорять про те, що Росія становить загрозу для Фінляндії. Довго вважалося політично некоректним говорити про це відкрито, хоч це була основа оборонного планування. Це велика зміна. Для нас було дуже важливо мати добрі відносини, але з російського боку це, очевидно, було не так важливо, бо Фінляндія - маленька країна. Тому Фінляндія подала заявку на повноцінний вступ до НАТО, метою якого є максимально посилити ефект стримування, щоб ми не потрапили в ту саму ситуацію, що й Україна.

Читайте також: Фінляндія і Швеція на шляху до НАТО

Росія вже натякала, що в середньостроковій перспективі посилюватиме свої війська на кордоні з Фінляндією, бо вона стане членом НАТО. Чим відповість Фінляндія?

Поки не зрозуміло, як швидко Росія зможе збільшити присутність військ та озброєнь. Зараз дуже багато російських баз уздовж фінського кордону спорожніли, всі військові в Україні. Фінляндія зберігає доктрину, згідно з якою головний пріоритет - захист східного кордону. Подивимося, як розвиватиметься ситуація із членством у НАТО, чи будуть у Фінляндії бази Альянсу чи ні.

Паркан, який почала будувати Фінляндія, - дуже яскравий символ того, що відбувається між нею та Росією. Складається враження, що паркан повинен насамперед захищати від нелегальної міграції, так?

Так, це саме так, щоб не повторився сценарій 2015-2016 років, коли з російської сторони мігрантів спеціально привозили до фінського та норвезького кордону. Паркан повинен запобігти таким гібридним проявам конфлікту.