Єврейська пособниця нацистів: злочинниця чи жертва?

"Стелла. Життя" - дуже непростий фільм. Історія єврейки з Берліна, яка за часів Голокосту втиралася в довіру до євреїв, що переховувалися від нацистів, і видавала їх гестапо, має реальне підґрунтя. Стрічка зачіпає тему, яка, ймовірно, викличе бурхливу дискусію - особливо в Німеччині у часи зростання антисемітизму.

Про життя Стелли Ґольдшлаґ (Stella Goldschlag) розповідали багато разів. 1992 року відомий американський журналіст Пітер Вайден, у минулому - колишній однокласник Стелли Петер Вайденрейх (Peter Weidenreich), написав книжку "Стелла. Правдива історія". Про єврейку, яка співпрацювала з нацистами, було видано два романи, поставлено оперу і мюзикл та знято кілька напівдокументальних-напівігрових фільмів. У 2007 році на екрани вийшла кінокартина "Хороший німець", де Стеллу зіграла Кейт Бланшетт.

Тепер про Стеллу Ґольдшлаґ зняли фільм у Німеччині. Німецькому теле- і кінорежисерові Кіліану Рідгофу (Kilian Riedhof) вдалося знайти необхідний баланс у зображенні Стелли Ґольдшлаґ, ставлячись до неї зі співчуттям як до жертви і водночас не приховуючи жахливості її вчинків.

Єврейка з "арійською" зовнішністю

Дія фільму починається в Берліні 1940 року. 18-річна Стелла (її роль виконує німецька акторка Паула Беер (Paula Beer)) виступає на сцені зі своїм джаз-бендом. Її мрія - стати відомою джазовою співачкою. Але є дві серйозні перешкоди: по-перше, нацисти відкидають джаз, вважаючи його "дегенеративною" музикою, а по-друге, попри те, що блакитноока білявка Стелла має вигляд "справжньої арійки", вона - єврейка.

Стелла Ґольдшлаґ народилася в Берліні 1922 року в родині євреїв, що належали до столичної богеми: її батько був відомим композитором, а мати - відомою естрадною співачкою. Батьки не були релігійними, тож Стелла ніколи по-справжньому не відчувала себе єврейкою. Але для нацистів це не мало жодного значення: після їх приходу до влади батько і мати Стелли втратили роботу, а дівчину виключили з державної школи, і вона була змушена перейти до навчального закладу для євреїв.

Усі спроби Ґольдшлаґів емігрувати до США були марними. Незабаром Стеллу та її батьків залучають до примусової праці на одному з заводів із виробництва зброї.

На початку 1943 року нацисти влаштовують масштабну депортацію євреїв, які залишилися в Берліні. Більшість із них, як і Стелла з батьками, у той час працювали підневільними робітниками на заводах з виробництва зброї, і їх хапали просто на робочих місцях. Протягом тижня було заарештовано від 8 тисяч до 11 тисяч євреїв. Стеллі та її батькам вдалося уникнути облави, але чоловіка Стелли Манфреда депортують до "Аушвіца", де він гине. Тепер євреї, що залишилися в Берліні, вважаються нелегалами і намагаються вижити, ховаючись від нацистів.

Угода з дияволом: початок роботи на гестапо

У спробі роздобути продовольчі картки та підроблені документи для себе й батьків, Стелла знайомиться з євреєм Рольфом Ісааксоном, який займається фальсифікацією документів, і вони починають за надмірну ціну продавати підроблені документи євреям, які переховуються.

У липні 1943 року Стеллу з батьками заарештовує гестапо. У в'язниці їй пропонують угоду: вона та її сім'я уникнуть депортації, якщо Стелла погодиться видавати євреїв. Завдяки "арійській" зовнішності дівчина могла вільно пересуватися Берліном - ніхто не міг запідозрити в ній єврейку. Через свої зв'язки і знання схованок, де могли ховатися євреї, вона перетворилася на цінну агентку для нацистів. Кількість виданих нею берлінських євреїв, за різними даними, становить від 600 до трьох тисяч осіб.

З якогось моменту Стелла починає навіть отримувати задоволення від "полювання": вона обманює і обкрадає людей, яких зраджує, робота приносить їй гроші і можливість добре одягатися. І навіть коли 1944 року батьків Стелли депортують до концентраційного табору "Терезієнштадт", а згодом до "Аушвіца" поблизу Освенціма, де їх відправляють у газову камеру, вона не перестає співпрацювати з гестапо.

Режисер вважає свій фільм украй актуальним

Режисер Кіліан Рідгоф прочитав історію Стелли Ґольдшлаґ в одній із німецьких газет понад 20 років тому. За його словами, він був вражений історією "білявого привида", як іноді називали Стеллу. Сценарій фільму, написаний режисером у співпраці з Яном Брареном (Jan Braren) і Марком Блебаумом (Marc Blöbaum), став результатом багаторічної роботи з історичними документами, численних інтерв'ю зі свідками, розмов з експертами, вивчення стенограми суду над Стеллою в Західному Берліні у 1957 році й аналізу показань свідків.

Кіліан Рідгоф вважає, що його фільм є дуже актуальним. "Ми переживаємо масштабну атаку на демократію в усьому світі і в нашій країні, - каже режисер у пресрелізі до картини. - У Німеччині та Європі знову активізувалися правоекстремістські, антисемітські та антидемократичні сили. І не виключено, що незабаром ми можемо опинитися в ситуації, подібній до тієї, у якій опинилася Стелла Ґольдшлаґ".

Як склалося життя Стелли після війни

На початку фільму Стелла - звичайна молода дівчина, яка з плином часу перетворюється на безпринципну зрадницю і не відчуває докорів сумління за свої злочини. Актрисі Паулі Беер вдалося зобразити складний персонаж: чарівну, веселу, вразливу, самотню, тривожну, самозакохану жінку, яка маніпулює і вміло використовує свою красу.

Після закінчення війни Стелла тікає з Берліна, намагаючись сховатися, але у грудні 1945 року її затримують після доносу і доправляють у Єврейську громаду Берліна, де впізнають як пособницю нацистів і заарештовують. У 1946 році радянський військовий трибунал засудив Стеллу до 10 років трудових таборів. Вона відбувала покарання в колишньому концентраційному таборі "Заксенгаузен".

Після звільнення вона повернулася до Західного Берліна, де її засудили до 10-річного тюремного ув'язнення, цього разу німецькою владою, але їй вдалося уникнути його, оскільки вона вже відбула 10-річний термін за вироком радянського трибуналу.

Стелла Ґольдшлаґ переїхала з Берліна до тихого Фрайбурга, де вела усамітнене життя. З віком її фізичне і психічне здоров'я погіршувалося. У 1984 році вона вперше спробувала звести рахунки з життям. 1994 року, у віці 72 років, вона потонула у ставку за незрозумілих обставин. За деякими припущеннями, вона наклала на себе руки.

Прокат фільму "Стелла. Життя" в Німеччині та інших німецькомовних країнах розпочнеться 25 січня.

Читайте також: Капо та їхнє "вовче суспільство" у "Бухенвальді"