1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
ПолітикаТуреччина

Ердоган - головний бенефіціар російсько-української війни

Російський політолог Іван Преображенський
Іван Преображенський
27 серпня 2022 р.

Турецький лідер уміло використовує напружену міжнародну ситуацію, діючи за принципом "і нашим, і вашим", констатує Іван Преображенський.

https://p.dw.com/p/4G62s
Ердоган (л) і  Путін у Сочі
Ердоган (л) і Путін у СочіФото: MURAT KULA/TURKISH PRESIDENTIAL/AFP

Згідно з міжнародним правом, Крим має бути повернуто Україні, заявив президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Це, на його думку, має стати одним із результатів російсько-українських мирних переговорів, організацію яких офіційна Анкара називає своєю стратегічною метою. Але при цьому Ердоган їздить до Сочі на зустріч із російським президентом, а Путін запрошує його на саміт Шанхайської організації співробітництва. Завидний шпагат…

Король "Байрактарів"

Фактично Туреччина виступає у ролі військового союзника України у війні проти Росії. Такого висновку можна дійти, якщо послухати розмови на тему "Байрактарів" - турецьких бойових безпілотників, які успішно застосовував Азербайджан проти вірменських збройних сил під час другої карабахської війни.

Іван Преображенський
Іван ПреображенськийФото: Peter Steinmetz/DW

Україна не просто закупила такі безпілотники у Туреччині для протистояння російській агресії. Марка, співвласником якої є зять президента Ердогана, стала одним із символів українського опору. Жителі європейських країн влаштовують навіть збори пожертв на "Байрактари", є плани будівництва в самій Україні заводу з їх виробництва.

Але враження, ніби Туреччина є чи не головним постачальником озброєнь для української армії, оманливе. Ще у червні турецька влада заявила, що хоче залишатися посередниками на можливих переговорах Києва і Москви та "з обережністю" підходить до експорту озброєнь в Україну. Реальна військова допомога Туреччини і близько неспівставна з тією, яку надають США чи Євросоюз. Але підвищити свою репутацію прихильника міжнародного права Ердогану, проте, вдалося, а водночас і сімейний бюджет поповнити.

Зерно газу не перешкода

У торгівлі головними - як російськими, так і українськими - експортними товарами Туреччина за пів року війни також досягла успіху. Ердоган виступив посередником на переговорах щодо експорту українського зерна. Світовий голод не спалахнув, постачання морем через раніше заблоковані чорноморські порти відновилося. І хто став головним покупцем (і перепродавцем)? Турецькі компанії, які стали посередниками у торгівлі України з країнами Африки та Близького Сходу.

Читайте також: Секрет Ердогана. Експертка про те, як Туреччина виграє від війни в Україні

Схожа картина і з російським газом. На тлі відмови від запуску "Північного потоку-2" та постійних збоїв "Північного потоку-1" "Турецький потік" працює як годинник. Недаремно Путін назвав його на переговорах з Ердоганом у Сочі "однією з найважливіших артерій постачання Європи російським газом". В обхід усіх обмежень та санкцій, як натякає Путін, російський газ продовжує надходити на європейські ринки, але вже як турецький. І знову заробляє Ердоган - з урахуванням актуальних цін на газ дуже непогано.

Внутрішнє гальмо НАТО

До російського нападу на Україну відносини Туреччини з її партнерами по НАТО були не найкращими. Після купівлі Анкарою російської системи ППО С-400 практично припинилося раніше дуже активне військове співробітництво зі США. З країнами ЄС відносини були натягнутими через постійні порушення прав людини в Туреччині та міграційну кризу. По суті, Ердоган був у частковій дипломатичній ізоляції.

Війна та викликане нею рішення Швеції та Фінляндії вступити до НАТО дозволили Ердогану і тут отримати неабияку вигоду. Своє право вето на вступ цих країн до Північноатлантичного альянсу Туреччина використовує для зміцнення своїх переговорних позицій. Від шведів і фінів Анкара вимагає розпочати видачу курдських активістів, яких турецька влада вважає терористами. Ну, а США почали переговори про можливість все-таки продати турецькій армії винищувачі F-16 замість програми виробництва винищувачів F-35, з якої Туреччину виключили після купівлі російських зенітних ракетних комплексів С-400.

Витіснити Росію

Користуючись зниженням ролі Росії у зоні її традиційних зовнішньополітичних інтересів, Ердоган успішно нарощує свій вплив у тюркомовних країнах. До нього на уклін уже їздить голова Гагаузької автономії у складі Молдови. Азербайджан, за підтримки Туреччини, продовжує нарощувати тиск у Карабаху, прямо вимагаючи від Росії, щоб її миротворці не заважали роззброєнню вірменських збройних формувань у регіоні.

Читайте також: Ердоган погодився частково платити за російський газ у рублях - РФ

Помітні зміни відбуваються у Центральній Азії. Уряд Казахстану, наприклад, затвердив у серпні протокол про співпрацю своєї військової розвідки з турецькою. А казахстанський президент Касим-Жомарт Токаєв поїхав до Баку домовлятися про транзит енергоносіїв до ЄС в обхід Росії: через союзний туркам Азербайджан та саму Туреччину.

Такі зовнішньополітичні успіхи дозволяють Реджепу Таїпу Ердогану впевнено готуватися до президентських виборів, які він може призначити і достроково. На тлі інфляції нарівні майже 80 відсотків та інших внутрішньоекономічних проблем перетворення Туреччини на головного бенефіціара російсько-української війни може дозволити Ердогану переобратися. Тож він має бути дуже вдячний Володимиру Путіну за його агресивну політику, яка перетворює Туреччину на однозначного регіонального лідера, який наживається за рахунок Росії, але аж ніяк їй не дружнього.

Українці й росіяни в Туреччині: сутичок не уникнути?