Такого, щоб країна опинилась в оточенні із трьох боків, у Європі вже давно не було. Своїми військовими маневрами в Білорусі, зосередженням військ біля кордону з Україною та блокуванням великих морських територій у Чорному морі Путін демонструє сусідові свою військову силу. Незважаючи на те, що упродовж от уже кількох тижнів було відомо, що таке станеться, психологічний тиск на Україну та політичний клас на Заході все ж таки є потужним. Генеральний секретар НАТО говорить про "небезпечний момент", французький міністр закордонних справ - про "жест великої жорстокості".
Заперечувати їм не доводиться. Путін, який цими днями назвав Україну "своєю красунею", що мусить підкоритися, і надалі наказує своїм дипломатам діяти в наступальному модусі. У Москві перед увімкненими телекамерами його міністр закордонних справ дуже різко обійшовся з британською міністеркою. Після такого урядам у Європі та Вашингтоні складно правильно оцінити невеликі сигнали готовності російської сторони до діалогу, які можна було помітити під час візиту Макрона в Кремль. Путін брязкає зброєю тільки задля того, аби покращити свої переговорні позиції, чи все ж таки він готується до вторгнення? Проти останнього все ще говорить висока ціна, яку матиме не тільки перспектива західних санкцій, але й сама війна.
Читайте також: Коментар: "Союзна хитрість-22", або Лукашенко - новий піхотинець Путіна?
Захід вирішив не захищати Україну військовим шляхом. З огляду на складну стратегічну ситуацію це правильно, однак у Путіна в такому разі з'являється більше поле для маневрів, ніж якби йшлося про одного з членів НАТО у Східній Європі. Європейці намагаються це компенсувати за допомогою дипломатії. Є деякі теми, де теоретично можна було б досягти нового порозуміння, це стосується як Донбасу, так і питань контролю за озброєннями. Але чи має Путін до цього взагалі інтерес, можна буде оцінити серед іншого з огляду на те, чи піде він з Білорусі.
Автор: Ніколас Буссе, оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.