Фестиваль LvivMozArt змінює культурний ландшафт Галичини

Оксана Линів - одна з найуспішніших диригенток світу, яка очолює філармонічний оркестр в австрійському Граці. Однак музикантка продовжує активну роботу і в Україні, де вона заснувала молодіжний симфонічний оркестр і міжнародний фестиваль класичної музики LvivMozArt. Дійство триває із 3 по 11 серпня у Львові та Бродах.

Мета фестивалю - не лише розважати місцевих жителів і туристів. За задумом засновників, він мав стати культурно-політичною платформою для повернення регіону на культурну карту Західного світу. Причому не лише Львова, уже доволі добре відомого туристам, а й загалом Східної Галичини, яка упродовж десятиліть була обділена увагою світу, однак може багато чого запропонувати як в історичному, так і в культурному сенсі. "Це місцевість, у якій торговельні шляхи, мови й культури упродовж століть перетинаються, змішуються і дають нові плоди", - зазначила Оксана Линів у розмові з DW.

Від Моцарта-молодшого до Йозефа Рота

Названий LvivMozArt на честь Франца Ксавера Моцарта. Молодший син знаного композитора у 1813 році оселився у Львові, у якому жив і творив три десятиліття. Музика авторства обох Моцартів - батька і сина - займає чинне місце у фестивальній програмі. Однак творчістю даного композитора тісні зв'язки між Західною Європою і Східною Галичиною не вичерпуються. Ще однією визначною постаттю, яка уособлює ці зв'язки - є українсько-австрійський німецькомовний письменник і журналіст єврейського походження Йозеф Рот, якому присвячений цьогорічний LvivMozArt. "Йозеф Рот був гуманістом і важливою фігурою у відносинах між Україною та німецькомовною Європою, - вважає Оксана Линів. - У його долі відображається драматична історія нашого народу у ХХ столітті".

Рот боровся за культурну самостійність України

Йозеф Рот був одним із перших, хто підтримував культурну самобутність України і у 1920 роках шкодував, що один із найважливіших народів Європи і досі не має власної держави. Співець старої імперської Австрії 125 років тому народився в ортодоксальній єврейській родині у Бродах - місті у ста кілометрах на північний схід від Львова. 19-річним юнаком він залишив Броди назавжди. У 1933 році його книжки в Німеччині палали разом з творами інших недогідних націонал-соціалістам письменників. А у 1939 році коротке і трагічне життя Йозефа Рота обірвалося в Парижі. Унікальна культура єврейського штетла, яким Броди були за життя Рота - з усіма його гротескними, привабливими і відштовхуючими персонажами, - усе життя залишалася джерелом натхнення для письменника.

"Приїжджайте до Бродів!"

Організатори пішли на неабиякий ризик, провівши концерт-відкриття цьогорічного фестивалю не в обласному центрі Львові, а саме у Бродах - провінційному містечку із близько 24 тисячами жителів, яке хоч і може похвалитися неабияким шармом, але не має власної концертної зали. Декораціями для концерту просто неба стала вражаюча руїна колись величної центральної синагоги Бродів - зруйнованої під час Другої світової війни і так ніколи й не відбудованої.

Виступ майже двох сотень артистів - оркестру, хору й міжнародних солістів - напевно став унікальним для більш ніж тисячолітньої історії Бродів. На вшанування пам'яті Йозефа Рота фестиваль відкрився виконанням симфонії № 3 "Каддиш" Леонарда Бернстайна. Батьки американського композитора перед Першою світовою війною емігрували до США із Рівного - ще одного українського міста усього за сто кілометрів від Бродів.

Єврейське життя у Бродах

Висококласне музичне дійство відбулося на вшанування не лише Йозефа Рота, а й тисяч галичан єврейського походження, які стали жертвами погромів і масового винищення в Україні у ХХ сторіччі. Броди можна назвати уособленням їхньої трагедії: наприкінці ХІХ століття більше 80 відсотків населення штетла становили євреї, містечко вважалося "Єрусалимом" Галичини. Під час німецької окупації у 1941 році єврейське населення Бродів налічувало близько 3000 людей. Лише 88 із них змогли пережити Голокост...

Для української диригентки Оксани Линів концерт став "грою на власному полі" - вона також народилася і виросла у Бродах, лише за кілька вулиць від руїни синагоги. Її батьки і досі там живуть, а громадянка світу Линів - гордість не лише родини, а вже й цілого міста - знову і знову повертається сюди, аби "підживити батарейки". "Чим далі йдеш, тим важливіше повертатися до своїх витоків. Лише пам'ятаючи, звідки ти прийшов, розумієш, куди йдеш", - вважає Оксана Линів.