Вакансії для біженців: українські вчителі в німецьких школах

"Коли на початку повномасштабної війни я з дітьми залишала Україну і пішки місточком через річку переходила кордон з Румунією, було дуже тривожно і невимовно сумно. Але у мене тоді промайнула думка, що це міст в абсолютно нове життя з новими перспективами", - розповідає DW 46-річна Тетяна Бєляєва з Києва. 1 березня 2022 року вона з двома синами дісталася німецького Дрездена, і нове життя поглинуло її відразу.

"Зі мною як українською біженкою у перший же день поспілкувалася місцева преса. Я розповіла, що приватно працювала вчителькою англійської мови, а також кілька років у музичній школі, приїхала сюди з дітьми заради їхньої безпеки, а чоловік і старший син залишилися в Україні. Статтю про нас прочитала професорка Технічного університету Дрездена Анке Ланґнер (Anke Langner), яка в перші тижні війни для діток-біженців з України організувала проєкт "Навчальна майстерня", - продовжує розповідь Тетяна. - Мене запросили до майстерні, де проходили творчі та арт-терапевтичні заняття для дітей, які уже перебували у Дрездені, але ще не були зараховані до школи. Заняття вели студенти, і я спершу допомагала їм в спілкуванні з українськими дітьми. Однак потім ця група трансформувалася у справжній український клас при Університетській школі (Universitätsschule Dresden)".

У Саксонії працевлаштовані 690 освітян з України

У федеральній землі Саксонія, столицею якої є Дрезден, більшість школярів з України зараз навчається у спеціально створених так званих "українських підготовчих класах", повідомили DW у земельному міністерстві освіти. "Зазвичай у Саксонії учні, мова походження яких не німецька, відвідують підготовчі класи для її вивчення як другої мови з метою поступової інтеграції в регулярні класи, - пояснили в міністерстві. - У зв'язку з припливом біженців з України ця концепція була розширена можливостями індивідуальної інтеграції в регулярні класи та створення суто українських підготовчих класів". Згідно з офіційними даними, в Саксонії нині близько 530 учнів з України навчаються в регулярних класах, 1660 відвідують загальні підготовчі класи і 7400 - "українські підготовчі класи".

Для цих класів, метою яких є адаптація дітей до німецької школи, потребували вчителів з українським бекграундом. "На роботу в школи почали запрошувати українок і українців, які мали педагогічну освіту або досвід роботи з дітьми, - розповідає Тетяна Бєляєва. - Як на мене, це був грандіозний крок. Тож, щойно у нашій школі сформувався український клас, мені також запропонували контракт - я за освітою романо-германський філолог, перекладачка і викладачка німецької і англійської мов. Як і всі інші, я отримала договір до середини липня 2023 року. За цей час тим, хто не знає німецької, надали можливість відвідати курси для вивчення мови, а також перекласти документи про освіту в Україні для їх визнання в Німеччині".

Зараз у Саксонії працевлаштовані 690 освітян з України - 534 як вчителі та 156 як педагогічні асистенти, повідомили DW у саксонському міністерстві освіти. "Близько 70 відсотків з них - утікачі від війни", - зазначили у земельному освітньому відомстві.

Читайте також: Як навчаються українські школярі в Німеччині: не лише плюси

Від фронтального навчання до індивідуального

За цей рік в Університетській школі Дрездена, де працює Тетяна Бєляєва, дітей з України побільшало до 40, там відкриті два українські класи, в яких викладають четверо учителів з України. Університетська школа Дрездена є особливим навчальним закладом, де випробовуються інноваційні форми викладання та навчання. Це спільний проєкт міста та Дрезденського технічного університету. "Мені особисто це імпонує, - наголошує Тетяна. - У нас немає підручників, а є індивідуально розроблені вчителями матеріали під різний рівень дітей. І діти обирають самостійно, з якими матеріалами працювати - що їм цікаво, що їм до снаги, що вони подужають. Я, як і інші вчителі в цій інноваційні школі, розробляємо стратегії навчання дітей. Адже діти переходять від фронтального навчання, коли один учитель усім подає матеріал однаково, до індивідуального. Це означає, що й українські діти зараз фактично вчаться працювати самостійно у тому ж обсязі, що й німецькі діти".

Тетяна викладає математику, мистецтво, німецьку, українську та англійську мови. Спершу усі предмети викладали українською, розповідає вчителька, але потроху перейшли на німецьку. "При викладанні я орієнтуюсь на німецьку навчальну програму і саме ті матеріали, які розроблені в Університетській школі. Тобто є базова тема, до неї розробляються завдання, і кожен блок завершується розробкою учнем проєкту як практичного застосування набутих знань і навичок, - пояснює Тетяна. - І поки дитина таким чином не засвоїть тему, вона не переходить до іншої. Це як окремі цеглинки, які потім викладаються в певну форму. Тобто ми нікуди не женемо стрімголов, на нас не тиснуть строки, ми дивимося, як кожна дитина дає собі раду з кожною окремо темою". Тетяна розповідає, що у школі немає домашніх завдань. 

Тетяна також долучена до викладання у німецьких класах - за власною ініціативою вона проводить у них уроки музики. "Дуже скоро в парі з німецьким вчителем ми розпочнемо курс "практичної музики". Ця Університетська  школа дає мені більше унікальних можливостей для саморозвитку як вчительки. І я б дуже хотіла, щоб якомога більше шкіл користувалися викладацькою свободою і давали б таку свободу учням у пошуку знань і досягненні своїх цілей", - пояснює вона.

Про перспективи роботи українських класів та своєї роботи як вчительки Тетяна поки що напевно не знає. Припускає, що коли українські учні на достатньому рівні володітимуть німецькою мовою, їх інтегруватимуть в німецькі класи.

Читайте також: У Німеччині продовжують навчатися 203 тисячі школярів з України

"Інтеграція дітей у шкільну систему - величезний виклик"

"Це величезний виклик - інтегрувати дітей та молодь, які виїхали з України через війну у місцеву шкільну систему і, перш за все, навчити їх навичкам німецької мови, необхідним для того, щоб закріпитися у регулярній системі", - наголосили в розмові з DW і в земельному міністерстві освіти Баварії. Зараз у цій федеральній землі навчаються 30 тисяч дітей з України, до роботи з якими в школах залучені 2700 педагогів та асистентів вчителів. З них 600 освітян мають українське громадянство.

Економіст-математик Юлія Залівіна із Запоріжжя нині працює у початковій школі невеличкого баварського містечка Бішофсґрюн, неподалік Байройту. Рятуючись від війни, 53-річна жінка з донькою та двома онуками залишила Україну в березні минулого року. "Ми приїхали сюди 11 березня, і нас тимчасово поселили в спорткемп, де уже були українські жінки з дітьми, поки нам усім підшукували житло", - розповідає Юлія.

Відразу постало питання про школярів, серед яких були діти від першого до сьомого класів. "Містечко у нас маленьке, пару тисяч мешканців, тут є тільки початкова школа. Тож усіх українських дітей спершу оформили до неї, - веде далі жінка. - Було зрозуміло, що складно буде усім, тож я запропонувала допомагати в школі нашим дітям бодай з математикою. Мою допомогу відразу прийняли, нам виділили окремий клас. Німецькі учителі проводили там для українських дітей уроки німецької мови, а я з кожним з дітей займалася індивідуально математикою". Юлія розповідає, що на уроках німецької вчила мову разом з дітьми.

Читайте також: Землі ФРН по-різному інтегрують українських школярів - дослідження

Згодом Юлії Залівіній запропонували тимчасовий контракт на 20 годин на тиждень для роботи з українськими дітьми. Уже на наступний навчальний рік, укладаючи новий контракт, школа організувала для неї відвідання курсу німецької мови, оскільки міністерство сформувало вимоги до українських освітян, серед яких наголосили на знанні німецької мови та на підтвердженні педагогічної освіти чи досвіду роботи з дітьми. Юлія має вищу освіту за спеціальністю "економічна кібернетика", у школі в Україні працювала кілька років ще в середині 1990-х.

"Помічник вчителя відіграє важливу роль"

Тож Юлію Залівіну поки що оформили в школі як педагогічний допоміжний персонал для підтримки українських дітей, які вступили до першого класу німецької школи. "Зараз я працюю в німецькому першому класі разом з німецькою вчителькою. Я їй асистую на уроках німецької, мистецтва, музики, релігії - переважно з українськими дітьми, яких у класі восьмеро, але також і з німецькими учнями. Загалом у класі 20 дітей". 

У Баварії, згідно з рекомендаціями федеральної конференції міністрів освіти, для українських дітей молодшого шкільного віку не створюють інтеграційні підготовчі класи, а відразу інтегрують у регулярні. "Це дає змогу дітям і підліткам молодшого шкільного віку з числа біженців інтенсивно вивчати мову та спілкуватися з однолітками. Навчання базується на перевіреній роками концепції DeutschPLUS, яка забезпечує додаткову мовну підтримку на додаток до участі у звичайних заняттях", - пояснили DW в баварському міносвіти.

Юлія ж поза першачками продовжує займатися і зі старшими учнями. "Річ у тому, що через незнання мови наші друго- і третьокласники відвідують перший клас, де вони набувають знання німецької. Але, звісно, на уроках тої ж математики вони вже далеко попереду. Тому в певні навчальні години я зі старшими українцями окремо займаюся математикою за програмою старших класів". 

Юлія Залівіна каже, що та робота, яку їй довірили виконувати в німецькій школі, їй подобається. "Загалом методика викладання дуже цікава, і ця роль помічника дуже важлива - адже я і справді допомагаю вчителю, коли дивлюся за дітьми, коли відповідаю на їхні запитання, коли допомагаю дітям адаптуватися не просто в школі по предметах, а й до нового середовища. З України досі приїздять діти, і у нас з'являються нові учні", - розповідає жінка.

Читайте також:  Чому українські діти стикаються з проблемами в німецьких школах 

Адаптація - непростий процес

Обидві освітянки звертають увагу, що адаптуватися в німецькій школі українським дітям не дуже й легко. "І йдеться не стільки про уроки, тобто про так звані hard skills. Тут інші вимоги до поведінки, яка закладається і виховується змалечку. Наприклад, гучні звуки заважають іншим, тож в класі не можна розмовляти вголос - ця навичка говорити пошепки закладається роками", - зауважує Тетяна, яка працює в Дрездені. За її словами, українським дітям дещо бракує soft skills - навичок і вмінь працювати в команді, комунікабельності. "Це дуже помітно, коли ми приходимо в гості в німецький клас. Ми вчимося вітатися з усіма, говорити пошепки, дякувати і з усіма прощатися. Ми працюємо часом в німецьких класах, виконуємо там завдання, щоб адаптуватися до умов і темпів їх виконання, до оточення", - пояснює Тетяна Бєляєва.

Тим часом у земельних міністерствах освіти Баварії та Саксонії кажуть, що вбачають нагальну потребу в українських вчителях і на наступний навчальний рік. Для залучення додаткових педагогів на міністерських сайтах розмістили інформацію про різні вакантні посади залежно від кваліфікації кандидатів, визнання дипломів та знання німецької мови. Зокрема, вчителям зі знанням німецької пропонується заробітна плата на рівні не менше 3400 євро брутто, тобто до вирахування податків та зборів. Українці, які не працювали вчителями, але мають інший досвід роботи з дітьми, можуть влаштуватися на роботу помічниками та допомагати в школах українським дітям.