Перспективи у молодих науковців в Німеччині

Німеччині потрібні кваліфіковані кадри. Німецький бізнес уже давно робить далеко не найоптимістичніші  прогнози щодо ситуації на ринку праці країни. А як виглядають кар'єрні перспективи в науці? В інтерв'ю DW Міхаель Гартмер (Michael Hartmer) з німецького об'єднання вищих шкіл (Deutscher Hochschulverband) розповів, у чому він вбачає загрози для кар'єри вченого і професії викладача ВНЗ у Німеччині.

DW: Однією з цілей Вашого об'єднання є підтримка молодого покоління вчених. Є привід перейматися через їхнє майбутнє?

Міхаель Гартмер: Так, причин для занепокоєння багато. І головну з них можна сформулювати так: вирости з молодшого професора (Juniorprofessor) до звичайного професора - досить складно. У Німеччині є чимало проєктів, фінансування яких прив'язане до конкретних термінів. І значна частина бюджету йде саме на створення робочих місць для молодих учених. Вони отримують контракти, але не безстрокові. На всю країну припадає приблизно 26 тисяч професорських ставок. А кандидатів на посаду професора у нас нині приблизно 200 тисяч осіб. Ми маємо чудові кадри, але, на жаль, сама структура університетів не дозволяє нам пообіцяти їм, що на них чекає перспективна кар'єра. У науці цей шлях, як і раніше, тернистий. Причина - цілковита невизначеність.

Але ж проблема з безстроковими трудовими договорами для науки не є чимось новим. Досі не вдалося її вирішити?

Це якраз те, що ми критикуємо. Є програма для отримання посади молодшого професора (Juniorprofessor). Її запровадили в Німеччині 2002 року. Ця програма призначена для молодих учених зі ступенем кандидата наук з усього світу, у тому числі й із країн Східної Європи. "Юніор-професор" - це можливість швидше отримати ставку звичайного професора в обхід захисту докторської дисертації (Habilitation. - Ред.), але це - крапля в морі. Крім того, це також призвело до того, що про перспективи молодих учених почали говорити дедалі рідше. Звичайно, все не так погано, але факти свідчать про те, що ми випускаємо з ВНЗ занадто багато молодих учених, у яких немає шансів отримати посаду професора. Це не помилка університетів, а структурна проблема. Поки фінансування обмежене термінами, ставки для персоналу залишатимуться прив'язаними до них. Що чекає на цих людей? Багато з них виїжджають до інших країн, а дехто йде на адміністративні посади в галузі освіти.

Читайте також: Лауреатка премії Лейбніца: Науковці, які роблять дослідження в Україні, - просто герої

Ви зараз налякаєте нашу аудиторію, говорячи про те, що Німеччина випускає достатньо вчених. Це що - сигнал молодим кадрам за кордоном, що їм тут буде складно знайти собі місце? Але ж ми знаємо, що Німеччині потрібні кваліфіковані кадри. Чи тут про науку не йдеться?

Складна тема. Про всі галузі не можна говорити абстрактно. Є ніші, де нам терміново потрібні кадри, але не скрізь. І в Німеччині пошук кадрів проводиться за принципом "найкращі з найкращих". Не має жодного значення, звідки людина приїхала, тут більшу роль відіграє радше стать, але не походження. Беруть найкращого. Тому той, хто збирається до Німеччини, повинен розуміти, які унікальні знання він має, яка в нього спеціалізація, хто є його конкурентом на німецькому ринку. Наприклад, нам потрібен викладач славістики. Звідки він родом, нас не цікавить.

А ось про стать детальніше. Чоловікові простіше отримати ставку професора в Німеччині?

Про стать... У нас багато програм, які підтримують жінок у науці. На жаль, поки ми маємо справу з пірамідою: що вище просуваєшся кар'єрними сходами в науці, то менше зустрічаєш жінок на професорських ставках. Тож існують спеціальні програми для жінок. Як чоловік я можу, звісно, подати заявку на вакансію в рамках такої програми, але шансів у мене не буде.

І як Ви в такому разі переконуєте молодих людей іти в науку, якщо великих перспектив немає?

Кар'єра вченого могла би бути привабливою, якби зростання було гарантоване і залежало від досягнень людини, якби на конкурсній основі можна було би продемонструвати свої здібності та переконати комісію. Поки що у молодого вченого є контракт на шість років, який, можливо, подовжать ще на шість. А що буде потім? З нашої точки зору, має бути ясність. У вченого на посаді молодшого професора має бути багато свободи. І він повинен розуміти, що якщо він досягне певних цілей, то ставка професора йому гарантована. Поки лише незначна частина стає професорами. Більшість перебувають у підвішеному стані. Крім того, професура в Німеччині оплачується не так вже й добре, з ринковим сектором ми не можемо конкурувати. Певна річ, багато хто говорить, що в науку треба йти за покликанням, а ті, хто хочуть заробляти гроші, мають іти в інші галузі. Але я не думаю, що у XXI столітті така теза ще довго протримається.

А чого саме німецькі ВНЗ очікують від молодого професора? Які якості йому слід мати?

Він повинен мати пристрасть до науки. Він має "горіти" своєю ідеєю, своїм предметом. Потрібна допитливість, яка буде просувати у цій професії далі. Адже вона не схожа на інші. 40-годинного робочого тижня тут замало. Кваліфікація, безумовно, має бути. Це - головна умова, але не єдина. Якщо Ви скажете, що це така ж робота, як і інші, то жодна комісія Вас точно не відбере.

Ви самі викладаєте в Кельні? Що для Вас найскладніше на практиці у викладанні?

Передати запал молодим. Нинішнє молоде покоління дуже стримане, холоднокровне. Молоді люди корисливі. І це призводить до того, що все, що не вимагає складання іспиту, знецінюється, не має значення. Перехід на бакалаврат і магістратуру відіграли тут свою роль.

Читайте також: Як уникнути фейків у науці

Уміння відстоювати свою думку - це та якість, яку я намагаюся пробудити у своїх студентах. Адже університет - це завжди місце для дискусії, суперечки, обговорень, а не перевірка визубреного матеріалу. Є, звичайно, і такі предмети, але якщо університет перестане бути місцем суперечок, то це буде поразка. Тоді ВНЗ стане продовженням школи, а не найкращих традицій Гумбольдта.

Під час пандемії COVID-19 у Німеччині часто критикують вчителів початкових шкіл і гімназій, а ось про викладачів ВНЗ нічого не чути. Що вони роблять краще за своїх колег у школах?

Питання абсолютно справедливе. По-перше, до вчителів у школах пильніше придивляються. На етапі початкової школи батьки цікавляться всім. В університеті вони часто навіть не знають, який перебіг навчання у дитини. Інший фактор - діджиталізація. Вишам вдалося перейти на онлайн-навчання, можна казати про частку в 85 відсотків. Звісно, скрізь це відбувалося по-різному. Хтось із викладачів просто надав свої лекції в записі, причому, трирічної давності, але більшість зробили дуже багато, щоб забезпечити високу якість викладання під час локдауну.

Об'єднання вищих шкіл ставить собі за мету також колегіальність в академічних колах. Німецькі викладачі - хороші колеги?

Ми стикаємося, звісно, і з неприємними речами, як-от плагіат, мобінг, сексуальні домагання. Університет - не острів, тут є все, що зустрічається й у звичайному житті. Що стосується колегіальності, то тут я бачу зміни. Раніше думка колеги, яка не збігалася з думкою іншого вченого, сприймалося більш колегіально. Сьогодні стає дедалі незатишніше, а загальна атмосфера псується.

Читайте також: У Німеччині виділили рекордну суму на наукові дослідження та розробки

Ви згадали важливу тему - сексуальні домагання. Представники антидискримінаційних служб кажуть, що це досі табу. Який досвід у Вашого об'єднання?

Табу було все-таки в минулому, років десять тому. Сьогодні ситуація інша. Ми бачимо, що тут існує високий потенціал небезпеки. Я за освітою - юрист, тож можу стверджувати, що у випадках із сексуальними домаганнями ми виходимо з того, що ситуація абсолютно недвозначна: "А" домагався "Б", але ж довести це дуже складно, позаяк зрозуміло, що такі ситуації виникають без свідків. Досить опинитися під підозрою, і для будь-якого вченого - молодого або літнього - це кінець кар'єрі і непоправна шкода репутації. Доведена провина чи ні, але це буде переслідувати вченого довіку.

Звичайно, порушення повинні каратися, але треба розуміти, що загроза, яка походить від випадків, де все не так однозначно, зросла. Ми завжди закликаємо молодих учених ставитися до цієї теми дуже серйозно: важливо не тільки бути хорошим фахівцем у своїй галузі, але й на особистому рівні репутація має бути бездоганною. І, звісно, це змінює поведінку викладачів. Я знаю професорів, які більше не проводять консультацій зі студентами наодинці, а тільки у присутності третьої особи. Сексуальні домагання існують і в інших галузях - у Siemens, Deutsche Bahn і бозна-де ще. Звісно, у ВНЗ залежність від ментора, наукового керівника більша, якщо у вас контракт усього на кілька років. Ця залежність в академічній сфері сильніша, ніж у бізнесі.

Перейдімо до іншої теми. Що не пробачать німецькому професорові, крім, звісно, сексуальних домагань?

Крадіжку даних, плагіат. Але ми маємо справу і з ситуаціями зовсім іншого характеру. Приміром, що робити із професором, у якого 70 відсотків студентів завалюють іспит. Винен викладач, чи це його стандарт якості? Ми розбираємося і з такими випадками. Що ще негоже робити вченому... Коли наукову роботу за нього пише хтось інший.

Усі ці випадки вже мали місце в Німеччині, і в центрі скандалів опинялися відомі люди. Німецькі академічні кола тут безжальні. Чи трапляються такі порушення й надалі? Чи поменшало таких випадків після історії із плагіатом у дисертації колишнього міністра оборони ФРН Карла-Теодора цу Ґуттенберґа (Karl-Theodor zu Guttenberg)?

Нам самим дивно, яким треба бути нахабою. В епоху діджиталізації практично неможливо, щоб плагіат залишився непоміченим. Існують спеціальні програмні забезпечення. Звісно, не можна давати плагіату шанс. І німецька наука тут не знає жалю, але це ще не означає, що кожна наукова робота в Німеччині - бездоганна. Це німецька особливість. Що вище людина підіймається кар'єрними сходами, то нижче вона може впасти. Більшість випадків плагіату виявляються не в університеті, а спеціальними платформами, які займаються саме цим. А публічній персоні в Німеччині завжди будуть приділяти підвищену увагу.