Бернгард Шлінк: Кохання на все життя можливе

Бернгард Шлінк (Bernhard Schlink)- один з найвідоміших та найпопулярніших німецьких письменників. У липні йому виповнилося 76 років, а на книжкових полицях Швейцарії, Австрії та Німеччини з'явилася його нова книжка - збірка новел під назвою Abschiedsfarben (можна перекласти як "Кольори розлуки").

Всесвітньо відомим письменник став у другій половині 1990-х років. Роман Шлінка "Читець", що вийшов у 1995 році, став бестселером не лише у німецькомовних країнах. У США про книжку дізналася широка громадськість (найпізніше!), коли в ефірі свого знаменитого шоу Опра Вінфрі порадила її прочитати. А коли в прокат вийшла екранізація "Читця" з Кейт Вінслет у головній ролі, ім'я Бернгарда Шлінка стало відомим усім. Роман про історію кохання студента та колишньої наглядачки концтабору переклали майже сорока мовами світу та видали мільйонними накладами.

Бернгард Шлінк - юрист. Він викладав право протягом десятиліть. Утім, у певний момент почав писати та швидко досягнув успіху. Його першу книжку опублікували у 1987 році, слідом з'явилися й інші.

Його нова збірка оповідань - це дев'ять новел, у яких ідеться про розлуку та прощення, про стосунки між жінками та чоловіками, а також між різними поколіннями. В інтерв'ю DW Бернгард Шлінк розповів про свою нову книжку і про те, як це - бути письменником.

Deutsche Welle: У кожній новелі з нової книжки йдеться тією чи іншою мірою про почуття провини. Це те, що особливо хвилює Вас сьогодні?

Бернгард Шлінк: Мене цікавила тема розлуки. Але коли люди розлучаються, прощаються один з одним, це може ранити, спричинити біль, сум. І тоді виникає тема провини.

Читайте також: Як бухгалтер створив культову бабусю

Про які саме прощання та розлуки йдеться?

Це не прощання з життям, це різні прощання протягом життя. Прощання з людьми, прощання з певними періодами життя, прощання з надіями, очікуваннями, страхами, прощання болісні та визвольні. Йдеться про розлуки, з якими нам доводиться мати справу знову й знову протягом усього життя. Я пишу про стосунки між чоловіками та жінками, про стосунки між друзями, між братами та сестрами, між батьками й дітьми. Ці всі стосунки, а не лише любовні, в житті є основоположними для нас. А те, що є для нас настільки важливим, робить нас дуже щасливими, коли все йде добре, і безкінечно нещасними, коли ми зазнаємо невдач.

Чоловіки та жінки взагалі не створені одне для одного та не можуть бути щасливими разом довго?

О, я не маю сумнівів, що чоловіки та жінки створені одне для одного! І вони можуть бути щасливими разом протягом багатьох років. Раніше люди вмирали раніше та шлюби тривали не так довго. Сьогодні складнощі виникають ще й тому, що ми живемо довше. Але й у наш час стосунки можуть тривати все життя.

У розмові з Вами люди, мабуть, завжди згадують "Читця" як найвідоміший Ваш роман. Вас це не дратує?

Я не проти. Досягти такого успіху навіть один раз в житті - це чудово. Не можна очікувати такого ж успіху від кожної наступної книжки. Мені достатньо й того, що нині, коли я пишу, відчуваю ті ж радісні емоції, що й раніше.

Читайте також: Один з найбільших у світі: цікаві факти про книжковий ринок Німеччини

Як юрист Ви у своїй роботі мали бути точним до дрібниць. Як у письменника у Вас більше свободи? Різницю відчуваєте?

Хорошому адвокату теж потрібна уява. Юрист, який лише відтворює те, що написано у довідниках та інший літературі, який не шукає і не знаходить нових відповідей на питання права й справедливості, має жалюгідний вигляд. А точність та достовірність - це добре як для юристів, так і для письменників. Я не можу уявити свого життя без письменництва. Але я ніколи не міг і ніколи не хотів відмовлятися і від роботи в юридичній галузі. Це важливо для мене. Як наслідок - усі творчі процеси схожі, незалежно від того, чи пишете ви історію, вирішуєте правову проблему або організовуєте вечірку до дня народження вашої маленької доньки.

Книжка "Кольори розлуки" наче підбиває підсумки, робить висновки. Вона - не остання?

Я сподіваюсь, що ні. Нині я якраз працюю над написанням нової книжки.