Внутрішні переселені: від кого очікувати допомоги?

Кількість українців, які були змушені покинути свої домівки, постійно збільшується. За оприлюдненими 17 червня даними ООН, кількість переміщених осіб в Україні сягає 19 тисяч, а ще 15 тисяч українських громадян полишили місця проживання в районах, де немає міжнародних спостерігачів. Регіональний представник Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у Білорусі, Молдові та Україні Ольдрих Андрисек упевнений, що ця цифра збільшуватиметься, але прогнозувати зростання кількості переселенців не береться.

"Ми маємо лише дані про тих, хто звернувся про допомогу. На жаль, їх більше. Але точних даних немає, бо не існує централізованої системи реєстрації", - пояснив Андрисек у розмові з DW. "Населення Слов’янська складало 110 тисяч осіб, Краматорська - 160 тисяч, однак під час переселення реєструються сотні, максимум тисячі осіб", - додають волонтери, які надають допомогу переселенцям у Дніпропетровську.

На думку Андрисека, в охоплених воєнними діями регіонах люди перебувають у стресовому стані і часто не вважають за потрібне реєструватися та повідомляти, куди прямують. За даними УВКБ ООН, переселенці з Криму виїжджали менш стихійно та шукали безпечного притулку у західних та центральних областях України. Тоді як тенденція переїзду жителів Донбасу більш екстремальна, в основному вони прямують до центральних та сусідніх східних областей країни.

Коридор у безпеку

Вимушеним переселенцям активно надають допомогу небайдужі українці. Координуючись через соціальні мережі, волонтери допомагають не тільки речами та харчами, а й тимчасовим поселенням або навіть роботою. Серед інтернет-ресурсів, які об’єднують тих, хто шукає допомогу, і тих, хто може допомогти: Автомайдан, Крим_SOS, Донбас_SOS, Одна Країна.

"Люди бояться виїжджати, залишати майно та домівки. Бояться, що їх пограбують або викрадуть", - вважає волонтер громадської організації "Українська Справа" Олексій Кляшторний. Він неодноразово допомагав людям залишати кризові регіони. "Ми їхали в об’їзд, польовими стежками, щоб не натрапити на блок-пост бойовиків. Головне було дістатися українських блок-постів", - пригадує Кляшторний.

Ольдрих Андрисек додає, що більшість переселенців - це одинокі матері та діти. Він пояснює це тим, що чоловіки вивозять свої родини до безпечних місць, а потім повертаються, щоб захищати свої квартири та майно. В УВКБ ООН наголошують, що через цей факт демографічна картина внутрішніх переселенців не відображає загальної демографії регіону.

Допомога: соцмережі або держава

Поблизу Дніпропетровська центр тимчасового перебування переселенців було організовано благодійним фондом "Помагаєм". Від 11 червня зі Слов’янська та Краматорська сюди прибули 183 особи, понад половина з них - діти. Центр організований на базі сільської школи. За словами волонтерів, тут переселенці отримують прихисток на кілька днів. Їм надають психологічну та у разі потреби медичну допомогу, допомагають вирішити проблеми з документами та намагаються розселити у сім’ї або гуртожитки.

Переселенці можуть отримути допомогу і від держави - в обладміністраціях створені центри допомоги, до яких можна дзвонити цілодобово. Сьогодні всі 24 області України приймають та готові далі приймати тих, хто покидає домівки. Людей розселяють у санаторіях, дитячих садочках, спортивних базах.

До київського центру допомоги, наприклад, станом на 17 червня звернулися понад три тисячі осіб, із яких 745 зі східних регіонів. Але основний потік людей із Донбасу прямує до сусідніх Дніпропетровської та Харківської областей. Як повідомили DW у Штабі центру допомоги переселенцям у Дніпропетровську, до області вже прибула понад тисяча осіб, із них три чверті зі східних областей. "Ми зможемо прийняти до трьох тисяч переселенців. Розселяємо їх по різних містах області", - розповідає голова Штабу Вадим Шебанов. До надання організованої державою допомоги також активно долучаються волонтери, особливо молодь Дніпропетровська, додає він.