Страх перед силою малюнка

Ісламісти зневажають живопис, фотографії та фільми. Щоправда, в цьому вони не можуть апелювати до Корану чи Мухамеда як засновника ісламської релігії. Хто зазирне до Корану, не знайде там жодних однозначних доказів щодо заборони на зображення. Бог створив людину й інших живих істот, зазначено в священній книзі мусульман. Людина ж, як наголошується далі, не в змозі цього зробити, а якщо людина зобразить їх, то не зможе вдихнути в них життя.

Відомий сходознавець із Тюбінґена Руді Парет, який переклав Коран німецькою, знайшов заборону на зображення спершу в пізніх хадисах. Хадис - це зібрання розповідей про вчинки та висловлювання пророка. Тут з'являються пасажі, які критично, а іноді навіть вороже описують зображення. За підрахунками, існує близько ста тисяч хадисів.

У фікх, ісламському праві, також обговорювалась заборона на зображення. Так передає автор хадисів аль-Бухарі цей вислів Мухамеда: "Я почув посланця Божого: Ангели не входять в будинок або кімнату, в якій є собака або графічне зображення". Пророк боявся, що людина хотіла "наслідувати Бога" через зображення живої істоти? Собака вважається нечистою в ісламі. Зображення, які прирівнюються до статуй ідолів, також. Таким чином, там, де є зображення, не можна молитися.

Жодної заборони на зображення в ісламі

Щоправда, чіткої заборони на зображення не можна вичитати і з хадисів, які були записані дві-три сотні років після смерті Мухамеда. Як і Коран, вони не говорять унормованою мовою. Пізніші сури можуть пояснювати чи корегувати більш ранні. Про їхню автентичність та теологічне значення ісламські вчені сперечаються донині.

"Не створи собі кумира". За цієї заповіддю стоїть у першу чергу страх ідолопоклонства. Не можна поклонятися якомусь зображенню замість Бога, зображеннями не можна наслідувати Бога. Напевно, з цієї причини Мухамед після свого тріумфального приїзду в Мекку в 630 році нашої ери дозволив очистити святу каабу (це прямокутна споруда в центрі Священної Мечеті в Мецці) від зображень богів. Кааба була священним місцем ще в доісламському світі та стала центральною святинею ісламу. Чужим богам там більше не було місця. "Ідолопоклонство доісламських арабів мало бути поборене і замінене монотеїстичною вірою", - пише швейцарська сходознавиця Сільвія Наеф.

Чи доводить боротьба з зображеннями в Мецці страх перед силою зображення? У сунітському ісламі впроваджена значна заборона на зображення. Але її дотримуються не завжди: чому тоді існує ісламський живопис? Зображення в книгах і мініатюрні картини показують пророка Мухамеда і його мати Аміну - іноді з закритим обличчям, інколи ні. Ібрагім (Авраам) був художньо зображений, як і інші персонажі з Корану. Досягла значного розквіту перська книжна мініатюра, яка зображує релігійні та світські мотиви. Те ж саме стосується мініатюр та книжкових ілюстрацій індійських моголів. Поява фотографії в 19-му і телебачення в 20-му столітті розпалили ісламські дебати про зображення живих істот.

Тема щодо зображення живих істот не обійшлася без суперечок і в християнстві. "Старий Заповіт прямо забороняє малювати зображення Бога", - зазначає Наеф. Таким чином пояснюється суперечка щодо ікон у 8-му і 9-му століттях між іконоборцями та шанувальниками картин. Яблуком розбрату стали Ісус, як правитель світу, й Діва Марія. Чи можна було їх художньо зображувати? Так, можна. Православна східна церква визначилась на користь образу. Так виникла багата традиція іконопису.

Але далі на захід церкви боялися, що картини можуть служити ідолопоклонству. Близько 600-го року папа Григорій Великий виступив проти ворожості щодо ікон та їхнього надмірного вшанування. Водночас він визнав освітнє використання картин. Схожа аргументація була й на синоді у Франкфурті в 794 році. Католицька церква беззастережно прийняла зображення в 12-13 століттях. Але в 16 столітті реформування церкви знову призвело до іконоборства: реформатори Кальвін і Цвінґлі виганяли ікони з церков. Мартин Лютер попереджав щодо зображень, які можуть "сприяти богохульству та призвести до втрати віри".

Страх перед гнівом Бога

Це була найдивніша пропозиція в релігійній історії, яка захищала ранній монотеїзм. Всі три авраамічні релігії - іудеї, християни й мусульмани - боялись не прийняти до уваги гніву Божого. Водночас вже відбулось багато всього, щоб відійти від цього. Сьогодні екстремісти в ім'я Аллаха намагаються знову повернути цей страх. Вони виступають проти зображень Мухамеда. "Вбивство людей через зображення, як це трапилось у Парижі, - це політична стратегія деяких ісламістських груп, які не хочуть розрізняти між зображенням і Богом", - зазначив мистецтвознавець Горст Бреденкамп в інтерв'ю Süddeutsche Zeitung.