Карусель кандидатів

Бразилець Шерер? Колумбієць Салазар Ґомес? Чи, може, ганець Тарксон? Перспективних кандидатів безліч. Для священників та незалежних оглядачів визначення кандидатури Папи римського – це водночас і затвердження майбутнього курсу Ватикану.

У Німеччині церковники виступають за омолодження папської посади. Зокрема, кельнський кардинал Йоахім Майснер надаватиме перевагу кандидату з міцним здоров'ям, віком близько 70 років, розумному та освіченому, як Йозеф Ратцінґер (Бенедикт XVI). В ідеалі, каже Майснер, має бути "суміш з Войтили та Ратцінґера".

Головне – "молодий та розумний"

Берлінський кардинал Райнер Марія Велькі дотримується схожих уявлень: непогано, аби новоспеченому понтифікові було від 60 до 70 років. Інші риси – чутливість та вміння словом досягати людських сердець. 56-річний Велькі – один з наймолодших учасників майбутнього конклаву, де обиратимуть нового Папу. Для німця цілком прийнятним вибором міг би бути африканець або латиноамериканець. Йому "абсолютно байдуже", з якого буде Папа континенту.

Обґрунтування вікових вимог – дуже просте. Адже у квітні 2005 року конклав схилився на користь Йозефа Ратцінґера, якому на той час вже виповнилося 78 років. Під час свого першого виступу з балкона собору Св.Петра баварський Папа мав доволі бадьорий вигляд. Однак через вісім років він склав повноваження, мотивувавши це саме "втратою сил" внаслідок літнього віку. Енергії вже не вистачає, щоб "у достатній мірі" виконувати роль наступника Апостола Петра, пояснив своє рішення Бенедикт XVI.

Італійська фракція

Окрім віку, оглядачів непокоїть ще одне принципове питання: а чи не пролобіює знову велика "італійська фракція" у ватиканському конклаві, чисельністю 28 осіб, можливо, у союзі з іспанцями та французами, на Святий престол італійця? Ним може стати хтось із кардиналів-"апаратників". Чи, як і у 1978-му та 2005-му роках, із поляком Войтилою та німцем Ратцінґером, Папа Римський буде іноземного походження. Не виключена й можливість того, що главою католицької церкви уперше оберуть представника "молодих церков" – з Африки, Азії або Латинської Америки. Представники цих континентів – так само високоосвічені, володіють багатьма мовами та мають обширні зв'язки. Звісно, такий вибір став би сенсацією. Однак не секрет, що Європа – єдиний континент, де кількість вірних не росте.

З-поміж італійців погляд зазвичай у першу чергу звертають на патріарха Венеції, адже лише у ХХ-му столітті троє понтифіків походили з цього міста. Однак нинішньому архієпископу ще немає 60 років, а тому, напевно, він ще надто молодий, а до того ж не кардинал. У явно кращому віці – 71-річний Анджело Скола, який лише у 2011 році перевівся з Венеції до Мілана. Його проблема – стан здоров'я. Джанфранко Равазі – теж у колі можливих претендентів. Це папський "міністр культури". Він зарекомендував себе у діалозі з атеїстами, має витончені манери та добру освіту, через що його часто порівнюють з Ратцінґером або Войтилою. Але це лише на перший погляд обрання італійця видається простим – насправді єпископат країни нині розділений на табори.

Американська мрія

 Якщо шукати кандидата за межами Європи, то вибір американця є дуже малоймовірним. У США скандал із розбещенням священниками неповнолітніх був найтяжчим. Там і досі триває розслідування та опрацювання цієї ганебної історії. Тим не менше, у Північній Америці є перспективне ім'я – кардинал Марк Уелле. 68-річний чоловік очолює у Ватикані важливу Конгрегацію у справах єпископів, яка відповідає за висвячування єпископів, утворення нових церков та їхній поділ.

Кожна з наступних кандидатур, у разі її обрання, означало б сенсацію. Серед них – бразилець Оділіу Педру Шерер (73), архієпископ Сан-Паулу, який працював у Ватикані свого часу. Бразилія вже давно належить до найважливіших "католицьких" країн у світі. Колумбієць Рубен Салазар Гомес (70) заробив останніми роками гарну репутацію та досягнув успіхів у справі церковного об'єднання латиноамериканського континенту.

Африканець на Святому престолі?

Кардинал у Римі Пітер Кодво Апп'я Тарксон (64), який походить з Гани, заробив добру репутацію в якості президента Папської ради зі справедливості та миру. Він не боїться складних місій. Випромінює шарм та володіє багатьма мовами, у тому числі німецькою. Так чи інакше, а Тарксон – єдиний вартий згадки кандидат з Африки.

Рішення Бенедикта XVI про відставку, на відміну від смерті Папи Римського, залишає багато простору для спекуляцій та формування неформальних таборів. Напередодні конклаву немає жодного явного фаворита. Але у Римі кажуть: "Entrare Papa et uscire Cardinale" – хто входить як Папа, виходить знову як кардинал.