Той, хто сподівався, що із падінням Берлінського муру та "залізної завіси" завершиться доба "смуг смерті" та укріплених прикордонних споруд, - прикро помилявся.
Навпаки, через 30 років стін у світі лише більшає. Не лише на кордоні США і Мексики, Ізраїлю та Палестини та між двома Кореями. Навіть у Європейському Союзі поспішно зводять огорожі та повертаються прикордонні перевірки. Тим приємнішим стає дивитися на Німеччину.
Великий кредит довіри
З поштовхом "гласності" і "перебудови", підсилені мужністю поляків і угорців, східні німці зробили справжню мирну революцію, поваливши мур, який розділяв Схід і Захід. Без жодного пострілу. Жодна людина не постраждала у ці буремні години 9 листопада 1989 року. Завдяки великому кредитові довіри від міжнародної спільноти за лідерства США та за підтримки Радянського Союзу Горбачова, а після деяких вагань і за підтримки Франції і Великобританії, - лише за 11 місяців вдалося об'єднати країну відповідно до основ міжнародного права.
Це заклало підвалини для розвитку Німеччини як соціальної держави, розбудови спільної інфраструктури та багато чого іншого, необхідного для того, щоби створити з двох різних частин одну функціонуючу державу.
Надія не згасає
Тож не дивує, що на 30 річницю падіння Берлінського муру погляди світу знову спрямовані на Німеччину. Можливо, і в пошуках надії у наші часи, сповнені відчуттями загроз і невпевненості, послаблення звичних структур.
При цьому у самій Німеччині геть не відчувається радості чи то гордості за досягнуте. Навпаки, внутрішня боротьба веде до політичних потрясінь, які нівелюють усі політичні здобутки останніх 30 років. Передусім у східних землях посилюється правопопулістська партія "Альтернатива для Німеччини"(АдН), яка ставить під питання самі основи возз'єднаної Німеччини. Від ролі Європи і до міграційної політики - у позиціях АдН домінує націоналістична, расистська та етноцентрична складова погляду на світ і людину в ньому. Великі партії втрачають своє колишнє значення, а формування уряду стає дедалі важчим. З хваленою надійністю і прогнозованістю покінчено, принаймні наразі.
Посилення правих популістів - феномен, який не обмежується самою лише Німеччиною. Однак тут існують і досить специфічні причини, пов'язані із розділом країни. Життєвий доробок багатьох східних німців, які спочатку мужньо наблизили кінець НДР, але потім мусили пройти через випробування у возз'єднаній Німеччині, досі недостатньо мірою оцінений. І це помста такого зверхнього ставлення.
Великі виклики
З огляду на загальну невизначеність і величезні виклики глобального світу, Німеччина на 30 рік свого возз'єднання змушена вести дискусію на фундаментальні теми сама із собою - якою вона хоче бути? Країною, де євреї бояться зібратися у синагозі на молитву? Країною, де політики, що позиціонують себе противниками правонаціоналістичних ідей та дискримінації, мають боятися за своє життя? Чи хоче Німеччина бути країною, приналежність до якої визначається походженням або кольором шкіри?
Під вагою цих екзистенційних питань на цю річницю не буде необтяженої, буйної радості. Але своїй батьківщині я бажаю, щоби пам'ятні дні приносили мужність. Бажаю, щоби у ці дні святкових урочистостей ми поставили собі питання, якою ми уявляємо собі Німеччину у середині цього століття. Сміливо і без занепаду духом. І міцно тримаючись за Конституцію. У цьому сенсі, багато з прописаних там непорушних засад зараз ставлять під сумнів. Цими днями ми відзначаємо мужність минулого. Сподіваюся, ми винесемо з нього сили для боротьби за хороше майбутнє, життя у свободі і справедливості.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.