Кривавий сценарій

"Одноокий" - таке прізвисько має ісламістський лідер Мохтар Бельмохтар. Своє око алжирець втратив в Афганістані під час війни з радянськими військами. Нині він є одним з найвпливовіших ісламістських лідерів у регіоні Сахари. Вважають, що саме він стоїть за захопленням заручників на газовому об'єкті на південному сході Алжиру. За попередніми даними, внаслідок операції по звільненню заручників алжирськими властями щонайменше 35 з них загинули. Водночас, як повідомляє агенція dpa з посиланням на алжирське державне інформаційне агентство APS у п'ятницю, 18 січня, близько 650 осіб звільнені.

Ввечері у середу, 16 січня, ісламісти захопили газовидобувну установку та, за їхніми ж даними, захопили серед інших понад чотири десятки європейців та громадян США. Відповідальність за напад взяло на себе радикальне ісламістське угруповання "Al-Muwaqiun bi-I Dam" ("Ті, що розписуються кров'ю"). Бельмохтар заснував організацію у грудні минулого року після того, як він, очевидно, розсварився з іншими лідерами "Аль-Каїди в ісламському Магрибі" (AQMI, салафітською організацією джихаду) та відмовився від керівництва регіональною ланкою терористичної мережі. До того Бельмохтар керував терористами AQMI у Малі.

Передбачувана ескалація

"Деякі спостерігачі вважають, що нападом Бельмохтар прагне засвідчити затяту відданість. Дуже довгий час він був другим чи третім номером організації, а потім, у Малі, потрапив у другий чи навіть третій ешелон", - пояснює у розмові з Deutsche Welle Гарді Острі, керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Алжирі, Тунісі та Лівії. Командування "Al-Muwaqiun bi-I Dam" після захоплення заручників дійсно висловило вимогу про припинення операції Франції в Малі.

Те, що конфлікт із західноафриканської країни після інтервенції французів може поширитись і на Алжир, не дивує експертів. Ісламістські угруповання роздратовані тим, що алжирський уряд підтримав своїх колишніх колонізаторів, надавши французам права польотів над Алжиром, вважає Азієм Ель Діфро з берлінського Інституту з питань медіаполітики та комунікацій. "Саме тому зараз вони, очевидно, намагаються сигналізувати це у дуже брутальний спосіб", - припускає експерт по "Аль-Каїді". До того ж, вважає він, джихадисти сподівалися розташувати в Малі постійні воєнні бази. Адже у сусідньому Алжирі ісламістський рух втратив свій вплив, що означає особисту поразку й для Бельмохтара, який його і розвинув у своїй країні.

Радикалізація ісламіста

Бельмохтар народився у 1972 році в алжирському місті Гардая, що на північній околиці пустелі Сахара. В 19 років він боровся на боці міжнародних ісламістів в Афганістані. У 1993-му повернувся в Алжир, де приєднався до воєнізованих угруповань Groupe Islamique Armé (GIA), заснованих у 1991 році для боротьби з військовим режимом.

Тоді криваві сутички виникли у ході перших демократичних виборів в Алжирі, під час яких у першому турі абсолютну більшість отримав "Ісламський фронт спасіння". Алжирські військові скасували другий тур виборів, змусили піти у відставку президента та, встановивши військовий режим, заборонили ісламську партію. Саме на це ісламісти відреагували терором, внаслідок якого загинули близько 200 тисяч людей. В цей час Бельмохтар швидко здобув у GIA статус командира і лише у 1998 році перейшов до ще більш екстремістської "Салафітської групи проповіді та джихаду" (GSPC), з якої у 2007 році і розвинулась "Аль-Каїда в ісламському Магрибі".

Бельмохтар керував одним з найважливіших підрозділів групи та здобував славу серед терористів захопленням західних туристів. Мимохідь він накопичив мільйонні статки, до речі, як і інші лідери AQMI. "Вони послуговувались ім''ям "Аль-Каїди" та, звичайно, ідеологією як такою. Однак, по суті, це люди без особливої ідеології", - наголошує Ель Діфро. "Вони намагаються заснувати щось на кшталт ісламістської держави. Але свої гроші вони заробляють на торгівлі зброєю, людьми та наркотиками, а також на заручниках", - пояснив експерт.

Загроза виходить за межі однієї країни

Саме тому, що ці групи поєднані в регіоні у спільну мережу, подібні до алжирських терористичні атаки можливі як в Малі, так і в інших країнах. "Наприклад, у Мавританії, Нігерії, Нігері чи у Південному Тунісі", - каже Ель Діфро. Особливо зважаючи на те, що після падіння режиму Каддафі ситуація з безпекою в регіоні значно погіршилась.

"Збройні табори стали трофеями для народного ополчення та усіх активних у регіоні групах", - пояснює Гарді Острі. "Одна з найбільших загроз тамтешнього уряду - втрата контролю над ситуацією", - каже він. Захоплення заручників на газовому об'єкті в Алжирі та криваве розв'язання ситуації тільки посилюють цю небезпеку.