Львівську владу визнали найпрозорішою

27 червня у Києві за участі громадської організації Transparency International Ukraine презентували рейтинг прозорості найбільших міст країни. Перелік було вибудувано за 91 показником у 13 різних сферах, серед яких бюджетування, землекористування, кадрова політика, закупівлі та наявність онлайн-послуг. Експерти, що працювали над рейтингом, не лише розповіли про те, яким саме чином містам-лідерам вдалося посісти високі місця, а аутсайдери опинилися наприкінці списку, але й дали поради щодо того, як громади можуть зробити свої міста більш прозорими та сприяти тому, аби місцева влада ставала більш підзвітною.

Укладачі рейтингу наполягають - враховуючи процес децентралізації, що зараз відбувається в Україні, без підвищення прозорості міст ризики та проблеми можуть спуститися з центрального на місцевий рівень. Це, на їх думку, може повністю знівелювати позитивні моменти цієї реформи. DW була присутня на презентації рейтингу, аби дізнатися, які самі міста заслуговують на звання найпрозоріших та яким чином вони цього досягли.

Лідерська напівпрозорість

Перша п’ятірка найбільш прозорих міст України визначилася наступним чином: лідером став Львів, а вслід за ним розмістилися Кропивницький, Івано-Франківськ, Миколаїв та Київ. Втім, за словами виконавчого директора представництва Transparency Internatinal в Україні Ярослава Юрчишина, географічне розташування міста мало впливає на його позицію у рейтингах - у першій десятці є як Кременчук, так і західноукраїнський Червоноград, а на самому кінці списку поруч стоять Слов’янськ та Стрий. Так само значну роль не відіграють і фінансові ресурси, які є у конкретного міста. "Попри те, що столиці вдалося потрапити до п’яти найпрозоріших, загалом є низка сфер, у яких невеличкі регіональні міста із легкістю обходять Київ", - для цього, за словами активіста, потрібно лише ініціатива з боку місцевої влади або наполегливість громад.

Але навіть лідерські позиції у рейтингах не мають вводити нікого в оману, додає експерт Інституту політичної освіти та головний аналітик проекту "Розбудова прозорості у містах України" Олександр Солонтай. Топова частина списку й насправді успішно виконала низку критеріїв, серед яких переважно доступ громади до роботи місцевих органів влади, належне інформування про неї та відкрита кадрова політика, каже експерт. "Втім, є сфери в яких навіть серед лідерів і кінь не валявся", - додає Солонтай, згадуючи передусім про комунальні підприємства та житлову політику. Із першими подекуди неможливо отримати жодної об’єктивної інформації через те, що їхній аудит місцевими органами влади не лише не проводився, але й не замовлявся, пояснює він.

Словацький досвід

За словами Солонтая, попри те, що методика оцінювання прозорості міст була вибудувана на основі аналогічного проекту, який здійснював словацький офіс Transparency International, від попереднього варіанту, насправді, залишилося не так вже й багато. Експерт запевняє - українські реалії змушували адаптовувати підхід колег зі Словаччини. Але у процесі додаткових налаштувань змінювалося лише положення міст у різних частинах списку відносно одне одного. "Натомість, лідери за сукупністю балів так само залишалися у топі рейтингу, а аутсайдери - у його кінці", - розповідає експерт.

Солонтай упевнений - багато міст могли би значно покращити свою оцінку завдяки банальній реконструкції власного сайту. Так, у випадку міста-переможця Львова, саме добре пропрацьований міський портал, що містив порівняно великий та впорядкований обсяг інформації про діяльність місцевої влади, став одним із його козирів. Менеджер проекту "Відкриті дані Львова" розповідає: "Тут можна знайти дані навіть про найбільш проблемну сферу міського врядування - комунальну власність і підприємства, із довідковою інформацією, фінансовою звітністю та іншими даними".

Але добрий фасад у вигляді сайту не завжди дає справжнє розуміння того, як міська влада розпоряджається коштами громади, додає одеський представник громадського партнерства "За прозорі місцеві бюджети" Анатолій Бойко. За його словами, іноді формально оприлюднена інформація доступна у такому вигляді, що розібратися у ній не можуть не лише звичайні містяни, але й спеціалісти. "Чиновники зазвичай роблять лише те, що просто змушені робити під тиском законодавства чи громади, але іноді, навіть коли роблять це, то роблять у неповному вигляді", - скаржиться експерт.