Блогер на лаві підсудних

Іронія завжди була і залишається його "коником". "Прокинувся в поїзді. Довідався, що порушили ще одну кримінальну справу", - написав він у своєму Твіттері 18 квітня. Навальний, найвідоміший російський опозиційний блогер, їхав тоді до Кірова, де тамтешній Ленінський суд розглядає його справу. Блогерові закидають економічні злочини, зокрема розкрадання держмайна - 10 тисяч кубометрів лісу, які перебували на балансі "Кіровлісу". Сам Олексій Навальний усі звинувачення відкидає, вказуючи на політично мотивований процес.

Головний критик влади

Олексія Навального - юриста та блогера - вважають одним з головних критиків Кремля. Він публічно називав правлячу силу Путіна та Медведєва "Єдину Росію" - "партією шахраїв та крадіїв". Згодом Навальний закликав росіян фіксувати порушення на виборах президента 2011-го року. Понад десять тисяч росіян відгукнулися на цей заклик. "Високий блондин, який справляє сильне враження", - так описує Навального московський кореспондент журналів New Yorker та Foreign Policy Юлія Іоффе.

"Сьогодні він єдиний в Росії політик з потенціалом. Він представник середнього класу і розуміє його турботи", - сказала вона у розмові з Deutsche Welle.

"Частково політик"

Але Олексія Навального, юриста та спеціаліста з цінних паперів та біржової справи з двома вищими освітами, не можна вважати політиком у класичному розумінні цього слова. За ним не стоїть жодна політична сила, хоча у період між 2000 та 2007 роками він був членом ліберальної партії "Яблуко", але був виключений звідти за контроверсійні заяви.

Сам Олексій Навальний називає себе "поміркованим націоналістом". Кілька років тому він навіть брав участь в "Російському марші", який віднедавна традиційно проводять російські ультранаціоналісти, радикально православні та противники міграції. Згодом він публічно дистанціювався від гасел, традиційних для "Російського маршу", водночас сказавши, що на тему міграції дарма накладати табу.

Погляди Навального, на думку журналістки Іоффе, поділяє частина російського середнього класу. На її переконання, його участь у "Російському марші" була "цинічним маневром" задля завоювання прихильності ширших мас населення. Цю думку поділяє і Єнс Зігерт з московського відділення німецького політичного фонду Генриха Белля. "Думаю, що Навальний тоді грався з вогнем", - сказав він у коментарі Deutsche Welle.

Президентські амбіції?

Стати прямим учасником російського політичного життя Навальному допоміг інтернет. Його блог у російському Живому Журналі читають сотні тисяч. Крім того, Навальний патронує низку сайтів на антикорупційну тематику. Деякі депутати від "Єдиної Росії" через публікації близьких до навального активістів-антикорупціонерів навіть склали мандат.

Восени 2012-го року Навальний отримав більшість голосів на виборах голови координаційної ради опозиції. Згодом він очолив протести на підтримку демократії. Кілька разів його тимчасово заарештовували, але досі щоразу звільняли. "Я хочу стати президентом і змінити те, як ми живемо", - сказав він незадовго до початку слухань у судовому процесі в Кірові.

Втім, оглядачі вважають цю заяву спробою привернути більше уваги до судової справи. "Вирок проти можливого кандидата на посаду президента це не те, що вирок проти просто опозиційного політика", - зауважує Єнс Зігерт.

Поки важко судити про шанси Навального на президентських виборах 2018-го року. Згідно з опитуваннями, проголосувати за нього готові від 13 до 19 відсотків росіян. Але у разі, якщо його визнають винним на суді, шлях до президентства буде йому закрито. Навіть якщо суд винесе умовний вирок, це вважатиметься непогашеною судимістю і не дозволить Навальному балотуватися у президенти Росії.