"Покоління Y" приборкує роботодавців

""Покоління 1968", "Бейбі-бумери", "генерація Гольф", "Покоління MTV" - соціологи вигадують подібні терміни від початку 1990-х років. "Поколінням 1968" називають тих, хто відстоював сексуальну революцію та брав участь у студентських протестах. "Бейбі-бумери" - це про роки, коли народжувалося багато дітей. Обидва терміни давно відомі й часто вживаються стосовно німецького ринку праці.

"Поколінням Гольф" називають нині 40-50-річних, маючи на увазі авто від компанії "Фольксваґен". Вважається, що замолоду вони мало цікавилися політикою й були гедоністами. Тих, чия молодість припала на 90-ті, нарекли "Поколінням MTV" або ж "Поколінням Х" - за назвами культового колись музичного телеканалу та відомого роману. Герої твору критично ставилися до надмірного споживання й могли б бути символом покоління.

Теперішні 20-30-річні теж отримали свій "ярлик" - "Покоління Y". "Воно особливо відрізняється від попередніх", - каже Ютта Румп із Інституту зайнятості та можливостей працевлатушвання у Людвігсгафені. Якщо для "бейбі-бумерів", яким нині 50-60 років, були важливими чіткі структури, ієрархії та стабільність на робочому місці, "Покоління Y" від усього цього може легко відмовитися.

Для них головне, щоб робота була збалансованою, осмисленою, приносила радість і пасувала до особистої життєвої концепції, перераховує Румп. Перш за все цього можуть вимагати від працедавців молоді фахівці зі сфер, де робочих мізків бракує. Натомість молоді без шкільного атестату чи з низькою кваліфікацією навряд чи вдасться "приборкати" працедавця.

Феномен робочої сили

Багато представників "Покоління Y" мають добру освіту та починають виходити на ринок праці. За даними звіту Федерального міністерства освіти Німеччини, кількість першокурсників від 1993 року зросла майже удвічі. Однак унаслідок демографічних змін кількість молодих людей скорочується. Це перевага для них, бо конкуренція на ринку праці зменшується. Тому претенденти на вакансії можуть більше вимагати від потенційних працедавців. Молодь впевнено говорить про свої бажання вже під час співбесіди.

Кар'єра за будь-яку ціну вже не так цікавить сучасну молодь. Важливу роль для них відіграє час, який можна присвячувати родині та друзям. Такий тренд можна спостерегти в усій Європі. Так, берлінський консалтинговий інститут Trendence опитав 320 тисяч випускників вишів про їхні пріоритети. Попри економічну кризу, молоді фахівці в середньому прагнуть проводити менше часу на роботі. Робота повинна перш за все стимулювати особистий розвиток - такий висновок випливає з дослідження.

Вимогливі, та не ліниві

"Покоління Y" прагне реалізуватися і в роботі, і в особистому житті, констатують у Німецькому товаристві кадрового менеджменту (DGFP). На думку дослідників, якщо фірми створюватимуть молодим бажані умови, то зможуть отримувати чималий зиск. Адже ледачим "Покоління Y" не назвеш.

"Великі підприємства можуть запропонувати, наприклад, догляд за дітьми чи тренування з фітнесу", - каже Александер Шнайдер, відповідальний у німецькій компанії логістики DHL за професійну підготовку. Так ідуть назустріч вибагливим молодим фахівцям. Важливо також створити затишну "родинну" атмосферу на підприємстві. Це до снаги й малим фірмам.

Не виснажуйте себе роботою

Утім, насправді представники "Покоління Y" дуже різні. "Звісно, в часи прогресуючої індивідуалізації уже давно не можна говорити про однорідне покоління", - зауважує Ютта Румп. "Але підприємствам потрібні такі визначення, щоб ефективніше працювати з цільовими групами", - додає вона. Тому навіть найменші "спільні знаменники" для певного покоління є відправними точками для кадрової політики.

Багатьох 20-30-річних поєднує те, що вони побачили на прикладі своїх батьків: надмір роботи теж іде на шкоду. Виснаження через надмірні навантаження на роботі, яке ще називають "синдромом вигоряння" (Burn-out syndrome), - жахливий приклад, коли між роботою та життям бракує балансу. Work-Life-Balance - так називають співвідношення роботи й вільного часу. "Але взагалі-то для "Покоління Y" цей термін уже застарів, тому що слово "робота" там на першому місці, а саме цього вони і не хочуть", - підсумовує дослідник генерацій Ральф Овербек.