Суд і мас-медіа

"Турецька преса є небажаною", - таким є титульний заголовок свіжої турецької щоденки Hürriyet. Він є виразом того, що ані турецькі журналісти, ані німецькі політики не погоджуються із ситуацією, що склалась навколо допуску іноземних, і зокрема турецьких, ЗМІ до резонансного судового процесу. Позиція Вищого земельного суду в Мюнхені, який 17 квітня розпочинає розгляд справи за обвинуваченням учасниці неонацистського угруповання Беате Цшепе та її спільників, до цього часу невідступна.

Цей процес стане одним з найбільших у післявоєнній історії Німеччини - у цьому єдині всі спострегачі. Членам неонацистського угруповання закидають низку тяжких злочинів на ґрунті расизму, які вони вчиняли впродовж кількох років. Тож великий попит на місця в залі судових засідань виправданий. У мюнхенському суді відгукнулись на такий попит і навіть перебудували відповідне приміщення - тепер близько сотні місць передбачено для громадськості, з них 50 - для представників ЗМІ.

Найбільший судовий зал у Мюнхені

Баварські органи юстиції тепер стверджують, що зал для засідань суду присяжних у Вищому земельному суді Мюнхена є найбільшим у місті. Нині на території пенітенціарної установи в Штадельгаймі облаштовується спеціальне приміщення з 270 місцями, яке відповідає усім вимогам безпеки. Однак остаточно підготувати його до початку процесу не встигнуть, кажуть у суді. Інші можливості для термінової заміни залу відстрочуються через високі вимоги безпеки та можливу тривалість процесу - понад рік.

Критика в бік служителів Феміди зосереджена, однак, на процедурі акредитації ЗМІ та розподілі місць для преси в судовій залі. Суд закріпив місця за журналістами в порядку надходження їхніх акредитаційних запитів. Перші 50 заявників отримали їх гарантовано, інші - залишились ні з чим. Так, склалося, що серед щасливчиків - винятково німецькі ЗМІ, оскільки вони встигли подати заявки першими.

За зразком іншого процесу?

У Німеччині нема однозначних юридичних правил, які б регулювали розподіл місць серед журналістів на час судового процесу. "Проте, діє принцип застосування об'єктивних критеріїв при вирішенні цього питання. Голова суду, наприклад, не може надавати перевагу тим медіа, які йому симпатичні", - пояснює ситуацію Вольфґанґ Гофман-Рім, колишній суддя Конституційного суду Німеччини, в розмові з DW. На його думку, це, однак, не означає, що місця мають резерувуватися виключно в тій послідовності, як надходили заявки.

Альтернативою була б, наприклад, можливість зарезервувати певну кількість місць для представників турецьких ЗМІ, оскільки більшість жертв від діяльності неонацистського угруповання мали саме турецьке походження.

Подібне правило діяло під час процесу проти журналіста Йорґа Кахельмана, який також отримав у Німеччині великий резонанс. Оскільки Кахельман, якому закидали зґвалтування з побоями, є громадянином Швейцарії, завчасно визначили, що певна кількість місць у судовій залі відійде швейцарським журналістам. У процесі щодо Цшепе мало б діяти подібне правило - з цим погоджується більшість юристів. Утім, Мюнхенський суд вирішив інакше.

Подальша роздача місць не передбачена

Юристи не можуть дійти єдиної думки про те, які опції можуть бути використані в ситуації, коли акредитацію вже завершено, а місця в суді вже зарезервовані. Вольфґанґ Гофман-Рім вважає, що у випадку звільнення деяких місць далі їх можна давати не в порядку черги, а саме представникам турецьких медіа. Німецькі газета "Більд" та телекомпанія ARD, до речі, висловили готовність віддати закріплені за ними місця турецьким колегам. Суд же наполягає на своєму: у випадку звільнення місце буде надано "в порядку черги", отже - наступним у списку заявникам. Турецькі ж медіа в цьому списку розташовані десь у самому кінці.

Трансляція судового засідання в інший зал, у якому за процесом могли б спостерігати представники інших мас-медіа, на думку Гофмана-Ріма, теж може стати виходом: "З правової точки зору, перешкод не бачу. Законом заборонено здійснювати телевізійну трансляцію процесу. Однак є додаткове положення, що заборонено робити відеозапис з метою публічної трансляції". У цьому ж випадку, каже екс-суддя, йдеться не про публічне поширення запису, а про можливість доступу до трансляції "обмеженого кола осіб, які бажають бути присутніми на процесі, але не можуть потрапити безпосередньо в зал".

Відеотрансляція - не все так просто

"На мою думку, це неможливо", - заявляє професор Крістіан фон Кьольн, експерт з конституційного та медіаправа. "Якщо здійснюється трансляція в інше приміщення, головуючий не може контролювати, що в ньому відбувається. Коли почнуть транслювати в інші кімнати, то незабаром транслюватимуть на стадіони", - пояснює фон Кьольн.

Можливість трансляції виключає до цього часу і мюнхенський суд. Судді побоюються, що це може стати підставою для оскарження судового рішення. Цю думку поділяє в цілому і фон Кьольн.

Спостерігачі, однак, не виключають, що під тиском громадськості найвища судова установа Баварії має проявити гнучкість та знайти рішення, яке б задовольняло інтереси представників зарубіжних медіа. Якби служителі Феміди завчасно виважено поставились до процедури допуску до зали судових засідань, нинішніх непорозумінь можна було б уникнути.