Розширення ЄС: чи стане Україні у пригоді досвід Балкан
9 лютого 2018 р.
Західні Балкани мають перспективу членства у Євросоюзі вже 15 років. Однак тривалий час їхня інтеграція не була пріоритетом для ЄС. Натомість зараз Брюссель займає все активнішу позицію, аби допомогти країнам регіону на шляху євроінтеграції. Для цього Єврокомісія ухвалила 6 лютого стратегію для Західних Балкан під назвою "Перспектива розширення, яка заслуговує на довіру".
Щоправда, у документі наголошується на серйозних проблемах у сфері верховенства права та урядування. "Судові реформи, боротьба з корупцією та організованою злочинністю, а також реформування держуправління мають продемонструвати реальні результати", - йдеться у стратегії. Дуже подібні речі Брюссель часто повторює і на адресу України, перспективу членства якої, однак ЄС не визнає, попри всі зусилля України. У чому ж полягає різниця і чому такі різні підходи до країн з подібними проблемами?
Розширення та сусідство
У стратегії йдеться про шість країн Західних Балкан: Боснію і Герцеговину, Сербію, Чорногорію, Косово, Албанію та Македонію. Всі вони є учасниками "Процесу стабілізації та асоціації", який є частиною політики розширення ЄС. У 2003 році на саміті в Салоніках ЄС визнав європейську перспективу країн регіону. Натомість Україна є частиною "Східного партнерства". І це вже не політика розширення, а політика сусідства ЄС. А у ній мова про членство не йде.
В цілому ж ці шість країн суттєво відрізняються між собою. Чорногорія та Сербія є лідерами серед них на шляху європейської інтеграції - вони вже ведуть переговори про вступ, але перебувають лише на початковій стадії переговорів. Македонія та Албанія теж мають статус кандидатів, однак переговори ще не почали. Боснія і Герцеговина подала лише заявку на вступ. Найбільше ж відстає Косово, яке поки не отримало навіть безвізового режиму з ЄС.
Географію не змінити
Згідно зі стратегією, членство Західних Балкан відповідає політичним, економічним та безпековим інтересам ЄС. Стосовно безпеки в Брюсселі цього тижня регулярно вказували на те, що регіон є анклавом, тобто оточений країнами ЄС. Заступник керівника генерального директорату з питань розширення Єврокомісії Мачєй Поповскі пояснив DW на заході в аналітичному центрі CEPS причини, чому Західні Балкани стали зараз одним з пріоритетів порядку денного Брюсселя. Ними були криза біженців та виїзд людей за кордон воювати. Нагадаємо, що велика частина біженців прибули до ЄС з Близького Сходу так званим "балканським маршрутом", а також, що низка громадян із Західних Балкан долучилися до бойовиків у Сирії, Іраку, а також на Донбасі. Це привернуло увагу громадськості в ЄС. Поповскі при цьому наголосив, що кількість таких людей не була набагато більшою за тих, хто виїхав з інших країни, наприклад Бельгії.
Україна ж має зовсім інші геополітичні умови. Експертка брюссельського центру EPC Коріна Стратулат зазначила у коментарі DW: "Що стосується України та інших, то ви добре знаєте, що ситуація у цій частині континенту складніша, не в останню чергу і через сильного сусіда на сході".
І верховна представниця ЄС із зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні та єврокомісар Йоганнес Ган, представляючи стратегію, визнали вплив Росії у Західних Балканах. Утім, вони переконували, що цей вплив не є дуже сильним. Ган нагадав, що головним торговельним партнером регіону є саме ЄС. "Країна, яку я знаю найкраще, і яка не є дуже великою, - Австрія - інвестувала у чотири рази більше в Сербію, ніж Росія", - зауважив він.
Спільна історія
"Західні Балкани є частиною Європи: ми поділяємо одну й ту саму історію, географію, культурну спадщину, а також однакові перспективи та виклики сьогодні та в майбутньому", - заявила Могеріні.
Експерт CEPS Ерван Фуере зауважує, що Західні Балкани вже дуже давно вважають частиною процесу євроінтеграції. А ось Україну або Молдову "ніколи не розглядали у тій самій категорії". "Пріоритетом зараз є Західні Балкани, це ясно. Питання перспективи для інших країн, наприклад України, постане, ймовірно, після вступу країн Західних Балкан", - вважає він.
За словами Фуере, вступ країн регіону до ЄС може мати позитивний ефект і для України, особливо якщо економіка в ЄС і далі зростатиме, і Західні Балкани зроблять всі домашні завдання. "Поєднання цих факторів може у підсумку зробити громадську думку в ЄС більш відкритою до потенційного прийому України чи Молдови", - говорить Фуере, однак наголошує, що ключовим фактором при цьому все одно є, чи буде успішною Україна у здійсненні реформ.
З ним погоджується і Коріна Стратулат: "Брати на себе зобов'язання розширення у новому напрямі зараз - не найпростіша річ і практично, і політично. Можливо, ЄС потребує віднайти впевненість у розширенні, успішно завершивши інтеграцію Західних Балкан".
ЄС вчиться на своїх помилках
Лейтмотивом стратегії є ціль уникнути помилок, яких ЄС припускався у процесі розширення. Болгарію та Румунію прийняли у 2007 році, коли вони не відповідали на 100 відсотків усім вимогам ЄС. Тож зараз у Брюсселі не втомлюються повторювати, що жодна з країн Західних Балкан не зможе стати членом об'єднання, доки не виконає всі умови цілком. "Має бути виконана серйозна робота. Розширення - це не безплатний обід", - наголосив Поповскі.
У 2013 році Хорватія була готовою. Однак у неї була невирішена суперечка щодо кордону зі Словенією. Суперечка, яку не вирішили й досі. "ЄС і його держави-члени ніколи не приймуть нову країну, яка не врегулювала свої двосторонні невирішені проблеми чи конфлікти", - категорично заявив Ган. А таких проблем на Балканах багато, наприклад суперечка щодо назви Македонії. Найбільша з них стосується Косова, незалежність якого, зокрема, зараз не визнають п'ять країн ЄС. І Сербії, аби стати членом ЄС, також доведеться врегулювати конфлікт з Косовом.
З метою запобігання повторенню проблем, як з Польщею та Угорщиною, Єврокомісія хоче у жовтні запропонувати нові механізми, які би краще гарантували дотримання державами верховенста права. Коріна Стратулат говорить, що ЄС робить у цьому плані крок у правильному напрямі, хоча "завжди є простір зробити більше та краще".
Процес вступу Західних Балкан швидким не буде. У стратегії йдеться про 2025 рік. Цей час не є ні гарантією, ні дедлайном, а лиш орієнтовною датою, до якої Чорногорія та Сербія "можуть потенційно бути готовими до членства".