Обличчя єврокризи
17 вересня 2012 р.
В андалузькому місті Севілья, де рівень безробіття сягнув тридцяти відсотків, в одному закинутому будинку вже понад три місяці мешкають 36 безпритульних родин. Будівельна компанія збанкрутіла, іпотека не виплачується, тому будівництво зупинилося.
Мешканці називають це помешкання «будинок утопія». Тут живе 54-річна Мерседес зі своєю донькою та маленькою онукою. Літо цього року видалося спекотним, а проточної води немає. Сусіди по будинку допомагають родині їжею та водою у великих контейнерах, а також усім необхідним для семимісячної дитини. Все, що Мерседес із сім’єю мають у квартирі – це надувні матраци та картонні коробки.
Безпорадні в тенетах кризи
В закинутому будинку родини живуть без електроенергії та води. В подібній ситуації сьогодні опинилося багато інших іспанців, а скорочення соціальних виплат лише погіршило ситуацію. Економічне становище в Іспанії ще більше ускладнилося після того, як прем’єр-міністр країни Маріано Рахой вирішив ще більше посилиди заходи економії. Частиною так званих обмежувальних заходів є підвищення ПДВ із 18 до 21 відсотка. Грошові компенсації для тих іспанців, які мають рідних, що потребують догляду, скоротилися на п'ятнадцять відсотків.
«Я не отримую жодної допомоги з безробіття або інших виплат, лише 280 євро для моєї маленької онуки, тому що моя дочка – мати-одиначка, до того ж безробітна», – розповідає Мерседес. До початку кризи вона була кухарем, а також працювала в департаменті охорони здоров’я в місті. Після останніх скорочень державних витрат торік її контракт не подовжили. Нової роботи вона не змогла знайти. «Я опинилися на вулиці, лише із валізою, фотографіями, спогадами та моєю дочкою, яка була ще на той момент вагітною», – згадує Мерседес.
Нуль євро на місяць
Фран та Інма живуть у тому ж недобудованому будинку. Їх обох звільнили з роботи. Донедавна Фран працював менеджером з продажу страховок, він заробляв близько 300 євро на місяць. Цих грошей було недостатньо, щоб знімати житло для родини з трьома маленькими дітьми, тому члени сім´ї жили окремо. Інма жила з дітьми у батьків, а Фран жив один.
Так тривало два роки, поки Фран не почув про «будинок утопію» і його родина не вирішила переїхати в одну із порожніх квартир. «Ми нічого не заробляємо, нуль євро на місяць. Я не отримую жодної допомоги з безробіття, тому що я не сплачував страхові внески на випадок безробіття, коли ще працював. Тепер ми можемо розраховувати лише на гроші моїх батьків та батьків моєї дружини», – говорить Фран у бесіді з DW.
Рівень безробіття в Іспанії складає 24 відсотки. Кожна п’ята родина страждає від бідності та соціальної ізоляції. В Європі гірша ситуація лише в Румунії та Латвії.
Ванесса, також мешканка будинку, знаходиться в дуже критичній ситуації. Вона має трьох дітей, і одна її дитина має особливі потреби, їй необхіден щоденний догляд. Ванесса має отримувати державну компенсацію для своєї хворої дитини, проте у місцевій радії їй повідомили, що допомога тимчасово припинена після впровадження подальших заходів заощадження.
"Вони хочуть забрати в нас дітей"
Ванесса розповідає, що у місцевих органів влади немає грошей, і вони й гадки не мають, коли ці гроші з’являться. Клінингова компанія, в якій вона працювала разом зі своїм чоловіком, збанкрутіла. З того часу в родини немає ніякого заробітку. «Виплата для з безробітних скінчилася. Тепер ми повністю залежимо від церковних пожертв та від грошей моїх батьків», – розповідає Ванесса. Її чоловік заробляє трохи тим, що продає старі речі, які знаходить на звалищі, але це майже нічого не приносить. Орган соціального забезпечення навіть погрожував забрати в родини дітей, розповідає жінка.
Оскільки іспанські родини страждають від заходів заощаджень, головні профспілки країни влаштовують протести проти бюджетних скорочень уряду Рахоя. В середині вересня профспілки запланували проведення масової антиурядової акції в Мадриді «проти несправедливості».