Стамбул: теракт на тлі отруєної атмосфери

Сніданок першого січня, у перший день нового року - традиція, яку в Туреччині дехто полюбляє, а дехто ненавидить. Мусульмани традиційно святкують Новий рік за ісламським календарем. Цього року він припадає на 21 вересня. Та деякі, передусім секулярні турки з великих міст святкують Новий рік і за григоріанським календарем, який використовують на Заході. Їхні консервативніші земляки, як правило, ставляться до цього спокійно. Але є серед них і ті, хто сприймає свято менш терпимо та називає його зазіханням на мусульманську культуру.

З боку держави теж дедалі гучніше лунає критика щодо свята. Як повідомляє онлайн-видання Al-Monitor, ще 2003-го року відомство з питань релігії ставилося до святкування західного Нового року спокійно. Його називали "частиною універсальної культури на кшталт дня матері чи батька" й наголошували, що цим свято принципово відрізняється від суто християнських свят на кшталт Різдва чи Великодня. Але таке великодушне, чи принаймні індиферентне, ставлення до 1 січня з боку турецької держави - вже в минулому. "Останніми роками риторика Diyanet (релігійного відомства Туреччини, - Ред.) отримала менш позитивний тон. Тепер там указують на те, що свята на кшталт цього "відчужують" мусульман від їхньої культури", - пише видання.

"Жодної дружби з невірними"

У частини населення Туреччини такий меседж знаходить відгук. Незадовго перед західнохристиянським Різдвом прибічники однієї з консервативних релігійних молодіжних організацій країні вийшли на акцію протесту проти дедалі більшої популярності християнських різдвяних символів серед секулярних турків, пише Al-Monitor. Але їхній гнів був спрямований не лише проти самого свята: "Вони (секулярні турки, - Ред.) залишають вірних та починають дружити з невірними. Чи вони шукають визнання і гідності на іншому боці? Вся велич і визнання - на боці Аллаха".

Терористичний напад на нічний клуб у Стамбулі припадає не лише на часи напруження між культурами. Він стався ще й на тлі різкої зміни політичного курсу турецької влади. Від початку протестів у Сирії, які переросли в громадянську війну, турецький уряд на чолі з консервативним прем'єром Реджепом Таїпом Ердоганом, який згодом став президентом, виступив як противник сирійського лідера Башара аль-Асада та активно намагався посприяти його поваленню. Дедалі частіше уряду почали закидати, що він підтримує сунітських екстремістів у сирійському протистоянні та намагається надати їм можливість для відступу на турецьку територію. Журналісти Джан Дюндар та Ердем Гюль з газети Cumhurriyet повідомляли про відповідні акції. У відповідь їх засудили до багаторічного ув'язнення, хоч ці вироки й досі на набрали чинності.

Політичний перелам у політиці щодо Сирії

Несподіванкою для багатьох стала радикальна зміна курсу Анкари щодо Сирії, яка відбулася останніми тижнями. Турецький уряд пішов на співпрацю з Росією та Іраном, які разом підтримують режим Асада в сирійському протистоянні. За кілька днів до Різдва глава турецького МЗС підписав зі своїми іранським та російським колегами так звану "московську декларацію". У ній троє топ-дипломатів наголошують на "своїй повній повазі до суверенітету, незалежності, єдності та територіальної цілісності Сирійської Арабської Республіки". Це - не більше-не менше як непряма підтримка збереження Асад на посаді.

Проведена зміна курсу не могла не вплинути на прихильників "Ісламської держави" в Туреччині, пише політичний аналітик Абдельбарі Атван у надрукованій в Лондоні газеті Ray al-youm. "Ця зміна курсу, принаймні це можна припустити, сприяла тому, що Туреччина зсунулася в бік епіцентру терористичного землетрусу. Її політика та позиції суперечливі, політична верхівка загубила власний компас. Таким чином у неї виникло чимало ворогів", - пише він.

Знущання над жертвами ІД

Терористи новорічної ночі завдали удару на розмитому політичному тлі, пише Бюлент Мумай, колишній журналіст видання Hürriyet, у німецькій Frankfurter Allgemeine Zeitung. Після нападу на прокурдський мітинг в Анкарі в жовтні 2015-го року тодішній прем'єр Туреччини Ахмет Давутоглу назвав терористичну організацію "збіговиськом людей", "які об'єдналися від гніву". А його заступник Емруллах пішов тоді ще далі, заявивши, що "ІД вбиває, але не знущається".

Мумай також нагадує, що з ІД у Туреччині довгий час не боролися так, як це б належало робити. "Але чого ще очікувати від країни, де після терактів у Парижі по вулицях міст змогли проїхатися авто, прибрані прапорами ІД? З розумінням тут поставилися і до свисту під час хвилин мовчання, якими на футбольних стадіонах вшановували пам'ять жертв", - пише журналіст.

Словесні ігри президента

Не сильно заспокоюють і деякі висловлювання президента Туреччини Реджепа Ердогана. За словами очільника бюро німецького Фонду імені Фрідріха Еберта в Стамбулі Крістіана Бракеля, турецький лідер учергове вселив страх у населення своїми розмитими натяками. "Ердоган постійно говорить, що, мовляв, є невидимі руки, невидимі вороги, які буцімто намагаються перешкодити поступові Туреччини. Залежно від інтерпретації, це можуть бути американці, євреї, європейці, німці", - каже експерт. У своєму новорічному зверненні він знову наголосив на своїх натяках. "Терористичні організації - це лише видимі обличчя та інструменти цієї боротьби. Ми боремося передусім із силами, які стоять за цими організаціями", - сказав він, не зазначивши, про які ж такі сили йдеться.

Злочин новорічної ночі, схоже за все, не об'єднав турків в обороні. Багато хто звернув увагу на те, що президент Ердоган, усупереч своїм звичкам, висловився щодо загибелі переважно секулярних гостей нічного клубу в Стамбулі лише письмово, а не усно.